Для Вас, батьки

         Дитина - дзеркало родини:

         як у краплі води відбивається сонце,

               так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
                                                                                             В.О. Сухомлинський

                                                           

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 Роль родини у вихованні дитини

1. Діти – головне багатство родини.

«Щасливі батьки, доброчинне життя яких – приклад добропорядності для дітей, дзеркало для виправлення і взірець добрих справ. (С.Полоцький)

Тільки авторитет родини здатний розвити в дитині віру в надійності знань і культури і в той же час запобігти відчуженню, що неминуче виникає між людьми різних поколінь.

Шкільні знання і суспільна культура швидше і глибше проростають у людській свідомості, що культивується, в «сімейному парнику».

Віддаючи свої сили дітям і онукам, ви отримаєте вихованих і освічених людей, сильних духом, розумом і тілом. Можливо, вам не призначено побачити всі вершини, що скорять ваші вихованці, але усвідомлення того, що вони успішно продовжили вашу справу, є найбільш цінною нагородою вашого життя.

           2.Як стати авторитетом для своєї дитини?

Перше правило: «Дитина повинна знати й відчувати, що ви її любите».

Зоопсихологи з’ясували, що тварина готова вчитися нового поводження тільки в тому випадку, якщо його демонструє авторитетна істота.

Любов не продається й не купується, а дитина занадто розумна, щоб не зрозуміти , що її купують.

Друге правило: «З дитиною потрібно бути чесним»

Є ми для своєї дитини авторитетом чи ні – це питання принципове.

Третє правило: «Потрібно бути переможцем».

Батьки ж чомусь раз за разом роблять усе можливе, щоб їх особистість знецінилася.

По суті,  своєю брехнею ми легалізуємо майбутню брехню дитини.

Дитині потрібно бачити , як батьки оцінюють одне одного.

Чи любимо ми свою дитину, чи чесні ми з нею, чи сприймає вона нас як авторитетну людину у своєму житті – усе це в остаточному підсумку потрібно нам, а не їй.

Розсудливість батька є найбільш дієвим повчанням для дітей.

Батьки, не будьте впертими!

Однією з важливих причин дитячої впертості є НАША БАТЬКІВСЬКА ВПЕРТІСТЬ.

Батьки керуються принципом: ТАК ПОТРІБНО, забуваючи, що ці вимоги повинні враховувати конкретні особливості розвитку дитини, не випереджаючи її вікові самосвідомості й не відстаючи від неї.

Батьки люблять своїх дітей тривожною і поблажливою любов’ю, яка псує їх.

Є інша любов, уважна і спокійна, яка робить їх чесними.

Ітака справжня любов батька (Д.Дідро).

Якщо батьки хочуть змінити свою дитину, починати краще із 

СЕБЕ, СВОГО ставлення до ДИТИНИ.

Терпіння, час, наполегливість, любов і дитина зміниться на очах.




БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

«Подорож  до країни  Нової української школи»

Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують
майбутню історію нашої країни, а отже, і історію світу.
Антон Макаренко

Мета: через систему ігрових та тренінгових вправ продемонструвати батькам зміни в організації освітнього процесу, що відбудуться під час переходу дитини із закладу дошкільної освіти до школи; дати відповіді на запитання, що батьки розмістили на «Стіні запитань»; сприяти налагодженню контактів, створенню позитивної взаємодії, порозумінню.

Пропедевтична робота: оформлення «Стіни запитань», на якій батьки

майбутніх першокласників заздалегідь залишатимуть на стікерах запитання, пов’язані з переходом дитини до навчання у школі.

Форма проведення: ігровий міні-тренінг.

Обладнання: м’яч, фліпчарт, папір для фліпчарту, маркери, клей, ножиці, кольоровий папір; картки із зображенням троянди, гладіолуса, ромашки, маку; конструктор LEGO; мультимедійна презентація, комп’ютер, проектор.

ХІД ЗАХОДУ

І. ВСТУП

Доброго дня, шановні батьки! Через деякий час щедрий і лагідний вересень розпочнеться для вас і вашої дитини прекрасним святом Першого дзвоника. Ваш малюк стане не лише першокласником, він стане учнем Нової української школи.

Сьогодні ви отримаєте відповіді на запитання, що вас турбують, та станете учасниками мандрівки до Нової української школи.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Зупинка перша — «Інформаційна»

— З 1 вересня 2018 р. всі заклади загальної середньої освіти працюватимуть в умовах Нової української школи. Її головна мета: створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, але й уміння застосовувати їх у житті. Тут дослухаються до думки школяра, учать критично мислити, не боятися висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж сподобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Основні засади реформи шкільної освіти викладено в Концепції Нової української школи, що містить інформацію про цінності реформи (як-от орієнтація на учня, педагогіка партнерства, справедливе фінансування тощо), основні компетенції та візію, яким має бути випускник НУШ.

Навчання триватиме 12 років, 4 з них дитина навчатиметься

у початковій школі за двома циклами:

1–2 класи — адаптаційно-ігровий цикл, що допоможе дитині звикнути до шкільного життя: навчання буде організовано через ігрову діяльність за сучасними методиками;

3–4 класи — буде основним циклом. Під час цього циклу формуватиметься почуття самостійності та відповідальності.

Запроваджуються предметне навчання та оцінювання. Учнів навчать самостійно робити вибір, пов’язувати вивчене із практичним життям.

— Ви готові далі дізнаватися про зміни?

— Наші діти йдуть до 1-го класу і розпочинається адаптаційноігровий цикл навчання, тому наше консультування буде проведено в ігровій формі — у формі мандрівки. Вирушаймо!

2. Зупинка друга — «Ранкове коло»

— Одне із нововведень — організація та проведення ранкових зустрічей, що об’єднує учнів у колі. Ранкове коло — це щоденна практика, під час якої вчитель із учнями об’єднуються в коло та виконують декілька пізнавальних різнопланових діяльностей. Пропоную вам утворити коло та перетворитися на дітей 6-ти років — майбутніх учня чи ученицю.

Вправа «Чудовий настрій»

Мета: сприяти створенню позитивного настрою.

Тривалість: 5 хв.

Інструктаж. Учитель ставить запитання, учні відповідають: «Добрий день!».

— Ви сьогодні вже проснулись?

— Добрий день!

— Мамі зранку посміхнулись?

— Добрий день!

— Клас наш радо вас вітає!

— Добрий день!

— Настрій кожен гарний має?

— Добрий день!

— Станьте разом у дружнє коло!

— Добрий день!

— Привітай нас, рідна школо!

— Добрий день!

— Треба всім нам привітатись!

— Добрий день!

— Дружно й голосно сказати...

— Добрий день!

Вправа «Привітання»

Мета: сприяти запам’ятовуванню імен учасників заходу, розвитку уваги.

Тривалість: 5 хв.

Інструктаж. Учасники утворюють коло, піднявши перед собою руки. Ведучий починає перекидати м’яча через коло одному з учасників, називаючи своє ім’я. Той, хто вже тримав м’яча в руках і називав своє ім’я, опускає руки, щоб решта учасників мали змогу бачити, хто ще не брав участі у грі.

— Які ваші відчуття? Чи поліпшився настрій?

— Мета такої вправи: позитивне налаштування на роботу, створення ситуації успіху та гарного настрою. Такі заняття вчителі проводитимуть з першачками на свіжому повітрі за умови гарної погоди чи в класній кімнаті. У класі діти можуть сидіти на стільчиках, килимку, подушках для сидіння.

3. Зупинка третя — «Правила класу»

— Щоб шкільне життя було цікавим і безпечним, обов’язково слід дотримувати правил, які першокласники розробляють разом з учителем. Діти першого класу правила малюють. На початок року їх не повинно бути багато (3–5 правил). Наприклад: хочу сказати — підведу руку; поважаю всіх, хто мене оточує; не боюся помилитися; допомагаю та ін.

— Об’єднаймося в чотири групи за порами року: «осінь», «зима», «весна», «літо».

Завдання групам: розробити та намалювати правила класу.

Час виконання: 7–10 хв.

(Після виконання роботи — презентація робіт.)

— На вашу думку, якщо діти самі розроблять такі правила, чи будуть вони намагатися їх дотримувати?

4. Зупинка четверта — «Зміна освітнього середовища»

— До організації навчальних класів висувають серйозні вимоги. Тепер учнівське місце повинно бути обов’язково одномісним, зручним і стійким. У навчальному просторі облаштовують осередки. До всього оснащення прописано конкретні вимоги ергономіки та безпеки.  Більшість часу діти працюватимуть у групах (по 4 чи 6), як сьогодні працюєте і ви. У процесі такої роботи учні вчаться ефективно взаємодіяти, розподіляти лідерство, розуміти, що робота кожного важлива для результату групи.

Зміна освітнього середовища — це зміна ставлення до дитини:

повага, увага до неї та прагнення знайти оптимальний спосіб для її

ефективного навчання. (Перегляд слайдів зі зразками облаштування класної кімнати для учнів.)

— Для виконання наступного завдання пропоную об’єднатися в групи. Оберіть картку, на якій зображено квітку. У нас утворилися групи «Троянда», «Гладіолус», «Ромашка», «Маки».

Завдання: змоделювати фізичне середовище в класі (може бути малюнок, аплікація, 3D аплікація тощо).

Час виконання: 15 хв.

(Після виконання роботи — їхня презентація.)

— У навчальний процес буде впроваджено інтегроване навчання, коли на одному уроці будуть переплітатися різні предмети.

Вправа «Створи фантастичну тваринку» (активність у групах)

Завдання: на аркуші для фліпчарту в кожному куті намалювати

тваринку (час виконання — 3–5 хв). Після того, як тваринки намальовано, наступне завдання: утворити фантастичну тваринку, взявши від кожної з намальованих якийсь один елемент, дати ім’я цій тваринці, підготувати про неї цікаву розповідь. (Після виконання завдання роботи готують до огляду: вивішують на стінах, біля кожної — екскурсовод — той, хто презентує діяльність групи.)

Захищають роботи за стратегією критичного мислення «Огляд

галереї».

Галерея — спеціальне приміщення, художній музей, у якому

для огляду розміщено твори мистецтва. Застосування стратегії передбачає дії, що виконують відвідувачі галереї. Вони розглядають твори мистецтва, поступово переходячи від одного до іншого. По колу відбувається групове обговорення кожного «експоната» галереї — роботи іншої групи, на якій можна залишити короткі коментарі. Обговорення триває, поки група не

дістанеться своєї роботи.

— Скажіть, яке враження від роботи мають екскурсоводи?

— А які враження відвідувачів?

— Чи було цікаво?

— Скажіть, що ви робили в групах спочатку? (Утворювали нову фантастичну тваринку.)

— Ви спробували продемонструвати процес інтеграції — об’єднання у єдине ціле раніше розрізнених частин та елементів системи на основі їхньої взаємозалежності та взаємодоповнення.

Так само цікаво буде і вашим маленьким учням.

— У розкладі уроків першокласників уперше з’явиться новий інтегрований курс «Я досліджую світ», у межах якого діти будуть читати, писати, рахувати, вивчати природу та історію рідного краю, а також здобувати навички спілкування з однолітками. Учні стануть учасниками тематичних тижнів та днів, коли протягом дня чи тижня буде обговорено властивості будь-якого предмета живої чи неживої природи зусібіч. Наприклад, під час тематичного тижня «Осінь» діти стануть учасниками екскурсії у природу, проведуть дослідження з теми «Чому опадає з дерев листя?», зберуть

природний матеріал (листя, шишки, цікаві палички), виготовлять поробки або спробують намалювати їх, з’ясують, як звірі готуються до зими, прочитають про це текст, поспівають та пограють тощо.

6. Зупинка шоста — «Гра по-новому, навчання інакше»

— З 1 вересня учні перших класів безкоштовно отримають набори LEGO, що допоможуть упроваджувати ігрові та діяльнісні методи навчання в освітній процес. Відповідний Меморандум про взаєморозуміння було підписано між Міністерством освіти і науки України та The LEGO Foundatіon.

— Гра для дітей — це спосіб пізнання світу. У грі діти розвивають важливі компетентності, необхідні їм протягом життя. Стаючи частиною гри, дитина повністю занурюється у процес, бере на себе відповідальність, стає цілеспрямованою, почувається комфортно, радісно, а головне — має можливість ініціювати діяльність і розвивати власну ідею, активно взаємодіяти з іншими учасниками гри і в такий спосіб навчатися.

— Запрошую вас до гри!

Вправа «Прокидайся, уяво!» (активність у групах)

Час виконання: 10 хв.

— Об’єднаймося в три групи за кольором картки, що ви маєте на

столах: синя, жовта, червона.

Сині — побудуйте щось, що могло би літати.

Жовті — збудуйте дім, який міг би бути на планеті, розташованій

далеко від нас.

Червоні — яким, на вашу думку, буде транспорт майбутнього?

Побудуйте. (Після виконання завдання — презентація робіт груп.)

— Чи було вам цікаво?

— Яке значення має така гра для розвитку дитини?

— Так, діти вчаться робити припущення, висловлювати власні

ідеї та реалізовувати їх, розвиваються їхні фантазія та мовлення.

Діти набувають досвіду через творчість.

7. Зупинка сьома — «Кошик запитань»

— Деякі запитання, що надійшли від вас, ми розглянули під час

практичної роботи. Однак є запитання, відповіді на які ще не лунали. Отже...

Чи готові вчителі до роботи в умовах Нової української школи?

— Так. Учителі пройшли відповідну курсову перепідготовку (очні

курси чи тренінги), а також дистанційний он-лайн курс на платформі EdEra. Протягом року педагоги опрацьовували нормативно-правову базу функціонування початкової школи, брали участь у роботі творчих груп, шкільних та міських методичних об’єднань та ін.

Чи будуть учні забезпечені підручниками?

— Так. Учні безкоштовно отримають усі необхідні підручники. Чи будуть домашні завдання в 1-му класі?

— Навчання в 1-му класі не передбачає домашніх завдань, але батькам, аби допомогти дітям опанувати навчальні предмети, слід створювати додаткові умови для творчого розвитку дитини: читати разом книжки, спілкуватися, малювати, ліпити з піску та пластиліну, можливо, організовувати лялькові вистави, що розвинуть увагу, пам’ять та мислення малюків, вправлятися у спорті тощо.

Яким чином будуть оцінювати дітей 1-го класу?

— Учителі молодших класів, як і раніше, не ставитимуть першокласникам оцінки.

Чула про компетентності у Новій школі. Скільки їх?

— Замість запам’ятовування фактів та визначень понять учні набуватимуть компетентностей. За Концепцією НУШ, протягом навчання у школі в учнів буде сформовано 11 компетентностей, зокрема:

·        спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами;

·        спілкування іноземними мовами;

·        математична компетентність;

·        основні компетентності у природничих науках і технологіях;

·        інформаційно-комунікаційна компетентність;

·        уміння вчитися впродовж життя;

·        ініціативність і підприємливість;

·        екологічна компетентність;

·        соціальна та громадянська компетентності;

·        обізнаність та самовираження у сфері культури;

·        екологічна грамотність та здорове життя.

Тобто буде формуватися ядро знань, на яке накладатимуться вміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи у професійному та приватному житті.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Зупинка восьма — «Шкала оцінювання “Ставлення батьків

до освітньої реформи”»

Завдання. Батьки беруть стікер, пишуть на ньому своє ім’я та приклеюють його на шкалі від 1 до 10, визначивши цим своє ставлення до реформи.

— Шановні батьки! Дякуємо вам за участь у нашому заході! Сподіваємося, що ви сьогодні знайшли відповіді на ті питання, що вас

непокоїли.

Формула Нової школи складається з восьми ключових компонентів, зокрема — педагогіки, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. У підґрунті педагогіки партнерства — спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Сподіваємося, що вчитель стане другом, а родина буде залучена до побудови освітньої траєкторії дитини.

Тому наостанок хочу залишити хештег (вивішує запис на фліпчарті): «Зміни в освіті допоможуть вашим дітям стати щасливими громадянами України, конкурентоздатними в ХХІ столітті. Нам важливо рухатися до мети разом із вами!».

До нових зустрічей!


                                          Батьківські збори 1 клас

Тема. Особливості  навчально-виховного процесу НУШ

Мета: ознайомити батьків з особливостями НУШ; роз’яснити , сформувати правильне ставлення до виховання дітей у цьому напрямку та виховувати почуття відповідальності, надати батькам рекомендації щодо формування у дітей здорового способу життя.

Учасники: батьки, класний керівник.

Підготовка: учитель вивчає психолого-педагогічну літературу на тему зборів і добирає необхідну інформацію для презентації батькам; готує анкети та роздруковує необхідні рекомендації

Хід зборів

І. Організаційний момент. Перекличка та роздавання анкет. За потреби, декілька хвилин очікування.  Вже  присутні батьки можуть в цей час почати заповнювати анкету.

ІІ. Вступна частина

1. Вступне слово вчителя

           -  Вітаю всіх  із початком нового життя. На наступні 4 роки ми станемо однією шкільною сім’єю, де інколи Ваша дитина буде проводити більше (активного) часу, ніж вдома. Яким стане навчання у школі: радісним чи сумним, повним перемог і досягнень чи поразок?

      -  Що для цього потрібно? Жити одним життям з дитиною, кожний день розпитувати, що нового і цікавого дізналася вона у школі, допомагати їй розібратися в тому, чого вона не може зрозуміти, контролювати виконання завдань. Все це робити з терпінням і любов’ю.

          Василь Сухомлинський казав: “У вихованнi все головне: i урок, i розвиток рiзносторонніх iнтересiв дiтей поза уроком, i взаємовiдносини вихованцiв у колективi.”

   

     2. Знайомство.  Вправа «Щирий м’яч»

- Зараз ми з вами познайомимося. Адже вам як і вашим дітям потрібно знати один одного, щоб комфортно себе почувати в колективі. Для цього ми проведемо таку гру:

“Щирий м'яч”. Кидаючи м'ячик кожен представиться і скаже, що він хоче побажати своїй дитині у цьому класі.

Я розпочну першою: “Мене звати .... . Я хочу побажати вашим дітям, щоб вони зростали здоровими фізично і духовно, успішними та розумними.”

Підсумок: багато хороших думок щойно пролунало. І головне, що ви всі хочете бачити своїх дітей здоровими, інтелектуальними, вихованими.

3. Вправа “Мозковий штурм”

 А зараз давайте поставимо перед собою головне питання.

Проблемне питання:

-         На вашу думку, хто має бути у центрі нашої уваги? (Відповідь: дитина)

“Мозковий штурм”

І у батьків, і у вчителів в центрі уваги дитина. (На дошку в центрі вчитель прикріплює листок на якому написано: дитина.) З однієї сторони дитина зростає у сім’ї і у неї є батьки. (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: батьки.) З іншої сторони дитина розвивається у шкільному соціумі, де її щодня супроводжує учитель . (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: учитель.)

З кожного боку постають питання різної складності. Чи можна вирішити всі завдання окремо, самотужки? Ні! Отже, мета щодо виховання дітей і у батьків, і у вчителя однакова. Щоб виховати дитину такою, як ми хочемо, потрібно організувати творчу співпрацю вчителів, учнів, батьків у навчально-виховному процесі. Першим кроком нашої співпраці буде заповнення вами анкет.

4. Анкета для батьків першокласників (додаток 1)

- Прошу Вас заповнити анкету, що дозволить більше дізнатися про Вашу дитину і знайти до неї індивідуальний підхід. Здасте її наприкінці зборів. Можете вносити зміни або дописувати під час нашої сьогоднішньої зустрічи.

(заповнювання анкет під тиху музику 5-7 хвилин)

Дякую Вам за відверті відповіді, які Ви дали на питання анкети. Отримана інформація конфіденційна і потрібна для більш глибокого вивчення особливостей Вашої дитини.

ІІІ. Основна частина

1. Презентація про особливості НУШ “Готовнiсть дитини до школи”

Щороку у вересні тисячі дівчаток і хлопчиків шестирічного віку розпочинають свій шлях до школи. Шкільне дитинство від самого початку вимагає від дитини іншої позиції — вона стає школярем, учнем. Це - її перша соціальна роль.

Дитина починає ходити до школи, виконувати вимоги програми, робити на уроці те, чого вимагає вчитель, неухильно дотримувати шкільного режиму, шкільних правил поведінки, добре засвоювати навчальний матеріал.

Але НУШ докладає усіх зусиль щоб полегшити перехід дитини від безтурботного життя до відповідального та дорослого.

Як правило, діти ходитимуть до школи з шестирічного віку, а навчання триватиме 12 років. Воно розподілиться таким чином:

– початкова школа (1–4 класи, відбір до гімназій відмінять);

– базова середня школа (5–9 класи – гімназія);

– профільна школа (10–12 класи), яка може бути професійною або академічною (ліцеї академічного або професійного спрямування).

Після професійного навчання дитина зможе працювати або продовжити навчання у виші. Академічна школа передбачає поглиблене вивчення предметів та вступ на 1 курс вишу. Після кожного з етапів буде проводитись державна підсумкова атестація (може бути у вигляді ЗНО), за результатами якої учнів зараховують на наступний освітній рівень. Проте після початкової школи це оцінювання слугуватиме лише для моніторингу успішності.

Закон запроваджує компетентнісне навчання.

Компетентність – це не теоретичні знання, які діти отримують у школах зараз. Це впорядковані знання та вміння застосовувати їх у житті.

Законотворці виділили такі компетентності:

– вільне володіння державною мовою;

– здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та щонайменше однією з іноземних мов;

– математична компетентність;

– компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;

– інноваційність;

– екологічна компетентність;

– інформаційно-комунікаційна компетентність.

– навчання впродовж життя;

– громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробутом та здоровим способом життя;

– культурна компетентність;

– підприємливість та фінансова грамотність;

– інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Усі компетентності об’єднуватимуть так звані наскрізні вміння:

-         читання з розумінням,

-         уміння висловлювати свою думку усно і письмово,

-         критичне та системне мислення,

-         здатність логічно обґрунтовувати позицію,

-         творчість, ініціативність,

-         вміння конструктивно керувати емоціями,

-         оцінювати ризики,

-         приймати рішення,

-         вирішувати проблеми,

-         здатність співпрацювати з іншими.

Законопроект має змінити не лише те, що вчитимуть школярі – а й як.

Він декларує дитиноцентризм та індивідуальну освітню траєкторію. Це означає, що спільно вчителі, батьки та учні зможуть обирати темп навчання, складність та заглиблення в той матеріал, який найбільш цікавий дитині.

Отже збільшується самостійність дитини, скорочується опіка дорослих: батьків, рідних. Від того, як використає дитина свою свободу, заповнюючи вільний простір часу між домівкою і школою, організує власну діяльність вдома, стане її шлях навчання легким, приємним та радісним чи тернистим, буде вона здоровою і життєрадісною чи хворобливою та скаліченою. Про це та інше будуть наші наступні збори.

2. Робота в групах.

Обговоріть в групі:

- Яка роль батькiв у подоланнi труднощiв, пов’язаних з адаптацiєю дитини до школи?

Завдання:

Напишіть на листках 2 поради, для інших батьків, що потрібно робити, щоб дитина успішно навчалася і почувалася в класі? (Кожна група виконує завдання та представляє. Всі поради прикріплюються на дошку. Вчитель робить висновок.)

Поради батькам:

• Дбати про здоров’я дитини.

• Допомагати у пiдготовцi до школи.

• Органiзувати робоче мiсце дитини.

• Привчати до охайностi й порядку.

• Привчати до самостiйностi.

•Заохочувати найменшi успiхи дитини у навчаннi й поведiнцi, використовуючи для цього слова-схвалення.

• Радiйте вашiй дитинi!

• Розмовляйте з дитиною спокiйним голосом.

• Будьте терплячими.

• Щодня читайте дитинi.

• Заохочуйте зацiкавленiсть та уяву дитини.

3. Презентація «10 заповідей»

(роздати надруковані постери всім батькам)

Перегляд презентації (додаток 2)

- Зберігайте ці поради на видному місці та не ігноруйте їх у повсякденному житті.

4. Навчальні осередки в класних кімнатах

Рекомендується для учнів початкових класів створити такі навчальні осередки:

1. Куточок навчально-пізнавальної діяльності (з партами/столами)

2. Куточок змінні тематичні осередки (дошки/фліп-чарти/стенди для діаграм з ключовими ідеями);

3. Куточок гри (настільні ігри, інвентар для рухливих ігор);

4. Куточок художньо-творчої діяльності (полички для зберігання приладдя та стенд для змінної виставки дитячих робіт);

5. Куточок живої природи для проведення дослідів (пророщування зерна, спостереження та догляд за рослинами, акваріум);

6. Куточок відпочинку (з килимом для сидіння та гри, стільцями, кріслами-пуфами, подушками з м’яким покриттям);

7. Куточок дитячої класної бібліотеки;

8. Осередок вчителя (стіл, стілець, комп’ютер, полиці/ящики, шафи для зберігання дидактичного матеріалу тощо).

Так як ми одна команда ви можете приймати активну участь у створенні цих осередків.

ІV. Підсумок заходу.

1. Вправа "Аплодисменти взаємопідтримки ":

- Спробуйте поплескати однією долонькою. Майже нічого не вийшло, а зараз поплескайте обома. Чудово, тож будь яка робота виконується в парах тому і ми з вами маємо працювати в унісон тому що поодинці ми не зможемо досягти високих вершин. Але значимість кожного окремо дуже важлива, а гідно та плідно проявитися може лише в співпраці.

Сьогодні ми  коротко ознайомилися  з концепцією НУШ. Давайте  зараз спробуємо наші очікування перенести на папір за допомогою тренінг-вправи "Долонька очікування".  Вам  потрібно обвести свою долоньку на аркуші паперу і на кожному пальчику написати свої очікування та побажання НУШ.

(Вивішування долоньок на дошку)

2. Збір анкет та індивідуальні бесіди за бажанням батьків

Додаток 1.              Анкета для батьків першокласників НУШ

(дозволить більше дізнатися про Вашу дитину та знайти індивідуальний підхід)

1. ПІБ дитини _________________________________________________________

2. Дата народження ____________________________________________________

3. Місце проживання, прописка,  моб.тел. ________________________________ ______________________________________________________________________

4. Дані про батьків (ПІБ, місце роботи):

МАТИ _______________________________________________________________

галузь співпраці________________________________________________________

БАТЬКО ______________________________________________________________

галузь співпраці ________________________________________________________

5. Склад сім’ї (обведіть кружечком) :

а) повна;

б) неповна;

в) малозабезпечена;

г) багатодітна;

д) дитина під опікою;

е) чи є в дитини брати чи сестри (вказати вік)

_______________________________

_______________________________

6. Чи відвідувала дитина дитячий садок? __________З якого віку? ______ Номер ДНЗ ________Чи охоче туди ходила?_______________________________

7. Хронічні захворювання, відхилення в органах зору, слуху, дефекти мовлення, інші особливості (травми, операції) ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Хто із членів родини приділяє вихованню дитині більше часу:

мати

дідусь

батько

бабуся

інші члени  родини (указати, хто)

________________________________

9. Які форми заохочення застосовуються вдома?__________________________

_____________________________________________________________________

10. Які покарання застосовують вдома?__________________________________

_____________________________________________________________________

11. Чи є у дитини вдома обов’язки? Які саме? __________________________________________________________________

12. Як дитина спілкується з ровесниками? (обведіть)

а) ініціативна

б) очікує, коли з нею заговорять;

в) уникає спілкування.

г)(інше) _________________________

13. Як реагує на зауваження дорослих?

а) перемовляється;

б)плаче;

в)погоджується, виправляється.

г) (інше)______________________

14. Яким іграм віддає перевагу?

а) рухливим;

б) колективним;

в) індивідуальним, настільним;

г) (інше)___________________

15. Як швидко стомлюється дитина в процесі роботи? Чи посидюча вона?

а) може працювати довго (до 30 хв.), навіть якщо робота не дуже подобається;

б) може довго займатися тільки тим, що подобається;

в) ні, навіть якщо справа подобається;

г) (інше)___________________

16. Які гуртки та секції відвідує дитина в позашкільний час?_____________

_________________________________________________________________

17. Чи з задоволенням збирається  до школи? Що найбільше вабить дитину: шкільна атрибутика, звання «школяр», можливість пізнати нове?_______________

_______________________________________________________________

18. Які сімейні проблеми ви обговорюєте разом з дитиною? (сформулюйте, будь ласка)____________________________________________________________

______________________________________________________________________

19. З якою періодичністю ваша дитина відвідує музеї, театри, виставки разом із членами родини (позначте знаком +):

1-2 рази на тиждень___

раз на місяць___

1-2 рази у квартал___

рідко___

Перелічіть, будь ласка, які виставки, музеї, концерти, спектаклі театру та інше ви відвідали з дитиною останнім часом ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

20. Що вплинуло на вибір нашої школи (позначте знаком +)

близьке місце розташування

авторитет школи в окрузі

профіль школи

викладацький склад

відгуки в інтернеті

інше ___________________

21. Чи є питання та побажання до вчителя? ______________________________________________________________________________________________________________________________________

22. Що ще, на Вашу думку, потрібно знати вчителю про Вашу дитину? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дякую за відверті відповіді, які Ви дали на питання анкети.

Отримана інформація конфіденційна і потрібна для більш глибокого вивчення особливостей Вашої дитини.

Додаток 2.

ДЕСЯТЬ «ЗАПОВІДЕЙ»

ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

1. Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

4. Не лайте, а тим більше - не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

9. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

10. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Висновок: Психологічна підтримка дитини батьками – одна з основних і важливих умов позитивного адаптаційного періоду.


                          Орієнтовна тематика батьківських зборів для 1 класу

ТЕМА 1. ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

(Перші батьківські збори уже укомплектованого 1-го класу слід провести у травні на базі дитячого садка або школи).

1. Обговорення педагогічної ситуації.

  2. Виступ учителя.

3. Демонстрування вис­тавок.

4. Анкетування батьків.

Обговорення педагогічної ситуації. Прийшов хлопчик у перший клас. Читає досить вільно, рахує до ста, розв'язує арифметичні задачі на до­давання і віднімання, словниковий запас багатий — ніби все в порядку. Але проходить перших два місяці навчання, і його мати починає скар­житись учителю: "Не знаю, що робити з сином. Ми його так готували до школи, стільки з ним працювали, а похвалитись успіхами не можемо. Головне — зовсім не хоче вчитися. Іграшки таємно носить у портфелі, не дивлячись на те, що я давно їх у нього відібрала і заховала.

Що можна сказати про готовність хлопчика до школи?

Яку помилку допустили батьки, готуючи сина до школи?

Виступ учителя. В час відродження і розбудови національної систе­ми освіти початкова школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини; формувати у молодших школярів уміння впевнено читати, пи­сати і лічити, користуватися книжкою та Іншими джерелами інформації; формувати загальні уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок. Тому важливим завданням в період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, го­товності трудитися (звичайно, на рівні, доступному шести-семирічній дитині); формування правильних моральних уявлень, готовності поділи­тися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність з моральними нор­мами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись пра­вил поведінки в колективі — надійний компас для новачка в новому се­редовищі.

Готовність дитини до школи вчені умовно поділяють на загальну, Інтелектуальну і психолого-педагогічну [17].

Одне з першочергових завдань сім’ї у забезпеченні загальної готов­ності дитини до школи полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклуван­ня батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Інтелектуальна готовність забезпечується оволодінням най­простішими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами); мислительними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагаль­ненням); розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі та ін.).

Розумова готовність дитини до школи передбачає також певний рівень сформованості вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою ро­боту, досягати бажаних результатів.

Велике значення для успішного навчання має правильність мовлен­ня. Дитина повинна говорити виразно., правильно будувати речення, послідовно висловлювати свої думки.

До початку навчання у школі майбутні першокласники мають ово­лодіти такими поняттями: "більше", "менше", "однаково", "стільки ж", "короткий і довгий", "старший і молодший"; вміти порівнювати най­простіші множини предметів (геометричні фігури, фрукти тощо).

Значне місце в дошкільному вихованні повинен зайняти діловий на­стрій дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формуван­ня її психологічної готовності до навчання. Батькам треба пам'ятати, що головними у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохо­чення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; постійно пере­конувати, що навчання в школі — це серйозна праця, в результаті якої дитина дізнаватиметься про щось нове. Ні в якому разі не варто заляку­вати труднощами, що можуть виникнути у процесі навчання.

Пам'ятаючи про те, що в школі часто буває робота нецікава, але важлива, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову "треба", свідомо розбиратися у своїй позиції ("хочу" і "треба"). Варто поступово формувати уміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленої справи, не засмучуватись невдачею.

Готуйте дитину жити і працювати в колективі ровесників. Пам'ятай­те, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть в сім'ї одинаками.

Демонстрування виставок:

а)            рекомендованої літератури для батьків: 3, 4, 7, 12, 19, 26, ЗО, 44;

б)            підручників і навчальних приладь  (олівці,  трикутник,  фарби,
пензлик, альбом, різнокольоровий папір, нотний зошит тощо);

в)            шкільного одягу і взуття;

г)             господарського куточка (голка, нитки, ножиці, клей тощо).

(Для початкуючого вчителя радимо такі виставки підготувати на перші збори у перші дні навчання дітей в школі).

Бажано вручити кожному батькові, як радить Ш.О.Амонашвілі [4], листа майбутньому першокласнику від першого учителя. Він може бути орієнтовно такого змісту:

Добрий день, дорогий    

Я твоя перша учителька. Звати мене Надія Іванівна. Поздоровляю тебе — ти ідеш у школу. Сподіваюсь, що ми з тобою станемо добрими друзями. Ти будеш товаришувати з усіма дітьми в класі. Школа у нас велика. Ти уже дорослий, і тому сам повинен знайти свій клас. Запам'ятай, як це зробити. Як тільки піднімешся по сходинках головного входу, побачиш стрілки. Стеж за ними, і вони приведуть тебе в твій клас. На дверях його намальована ластівка. А якщо все-таки заблудишся — не бійся, тобі допоможуть знайти дорогу старші учні, - які чергуватимуть у коридорі.

Я чекатиму на тебе в класі, буду рада з тобою познайомитись!

                                                                                                       Твоя перша учителька,

Анкета для батьків майбутніх першокласників.

Ім'я і прізвище дитини.

Чи вміє ваша дитина читати?

Чи вміє писати?

Чи вміє ваша дитина рахувати?

Якими ласкавими іменами називаєте малюка в сім'ї?

Особливості характеру дитини (уважність, спостережливість, цікавість, збудливість,    дисциплінованість та Інші якості

Який у неї слух, зір?

Які захворювання перенесла дитина в дошкільному віці?

Ім'я та по батькові батьків, освіта. Де і ким працюєте?

Хто, крім батьків, бере участь у вихованні дитини?

 Скільки дітей у сім'ї?

ТЕМА 2. ВАША ДИТИНА СТАЛА ШКОЛЯРЕМ

(організаційні збори, котрі проводять в перший тиждень навчання)

1. Виступ класовода.

 2. Анкетування батьків.

 3. Виступ вихователя групи продо­вженого дня.

 4. Вибори батьківського комітету.

 5. Вручення пам'яток.

Виступ класовода. Привітання з початком навчання дітей у школі. Знайомство з батьками. Ознайомлення з умовами школи, контингентом учителів та учнів. Режим життєдіяльності першокласника в школі. Нав­чально-виховні завдання на рік.

У першому класі учні повинні навчитися читати словами (окремі слова — за складами) невеликі зв'язні тексти зі швидкістю 20-30 слів за хвилину; розуміти прочитане; знати букви алфавіту та звуки, які вони позначають на письмі; вміти виконувати звуковий та звуко-буквений аналізи слів; списувати слова і речення; записувати на слух склади, сло­ва і речення, вимова яких збігається з написанням: складати усні розповіді за малюнком, побаченим, за аналогією знайомляться з основними елементами книги (обкладинка, корінець, сторінка), вчаться користуватися закладкою.

Першокласники мають вміти додавати, і віднімати в межах 10; чита­ти і записувати числа до 20; розв'язувати прості задачі на одну дію; розпізнавати круг, трикутник, квадрат; вимірювати довжину відрізка і будувати відрізок заданої довжини.

Учні першого класу вчаться добирати необхідне обладнання до за­нять, правильно сидіти під час читання і письма, користуватися нав­чальним приладдям. Вони повинні вміти виділяти в предметах певні ознаки (розмір, форму, колір, смак тощо), порівнювати об'єкти за зовнішніми ознаками перевірити роботу шляхом зіставлення зі зразком. оцінювати її за орієнтирами, даними вчителем.

Для отримання Інформації про сім’ю першокласника та умови сімей­ного виховання доцільно запропонувати батькам анкету такого змісту:

Запишіть дані про вашу дитину: прізвище, ім'я, по батькові; рік, число і
місяць народження; місце проживання.

Чи відвідувала дитина дитсадок? Чим любить займатися?

З ким у сім'ї більше дружить {з бабусею, дідусем, братом, сестрою)? З ким
товаришує із ровесників?

Чи є в сім ї бібліотека ?

Чим можете допомогти класові?

Повідомте дані про себе: прізвище, ім'я та по батькові, рік народження.
освіта, де І ким працюєте.

Виступ вихователя групи продовженого дня. Розкриття завдань, зміс­ту, форм і методів організації навчально-виховної роботи в груш продо­вженого дня. Характеристика режимних моментів групи (прийом дітей, спортивна година, обід, сон, прогулянка на свіжому повітрі, заняття за інтересами. клубна година). Матеріальне утримання дітей у групі.

Вибори батьківського комітету. Батьківський комітет - колектив­ний орган. Він виконує такі функції: сприяє школі у здійсненні мети і завдань національного виховання; залучає батьків до активної участі в житті класу, школи: зміцнює зв'язки з громадськими організаціями; по­переджує дитячу бездоглядність і правопорушення: організор - є дозвілля дітей і батьків; відвідує сім’ї учнів і разом з класоводом надає їм допомо­гу у вихованні дітей.

Класний батьківський комітет обирають або переобирають на орга­нізаційних зборах. Він працює під керівництвом класовода. При комі­теті можуть бути створені різноманітні комісії (навчальна, культурно-масова, спортивна та ін.). Очолює його голова батьківського комітету.

Для того, щоб батьківський комітет був діяльним, учителю варто з особливою увагою ставитись до підбору його складу. Бажано, щоб це були батьки з діловими моральними якостями, які бажають допомогти класові і школі в організації навчально-виховного процесу.

Пам'ятка для батьків першокласників.

і. На прикладах. взятих з життя, демонструйте дітям зразки чесного вико­нання обов'язку перед суспільством і сім'єю.

2.            Відвідуйте збори і заняття для батьків. Ми постараємося, щоб вони стали
для вас доброю школою організації сімейного виховання.

Виділіть школяреві постійне робоче місце.

Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і
навчальних посібників.

Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (питайте: "Що цікавого було сьогодні в школі? Про що ти дізнався, чого навчився? Чи похвалила тебе вчитель­ка? За що?" замість традиційного "Чи з'ів все те, що я дала тобі до школи? Не то­варишуй у Миколою, бо він поганий хлопчик.. Радійте успіхам малюка, допома­гайте йому, але пам'ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою, моралізуванням. Головне — підтримуйте Інтерес до навчання.,

Сприяйте томі, щоб дитина брала участь у заходах, що проводяться в
класі або школі.

Намагайтесь вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями
— природна потреба малюка.

Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй змогу ходити в кіно, театр,
на виставки тощо; привчайте слухати музику, читати художню літературу;
підтримуйте інтерес (до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.

Систематично привчайте малюка бо праці.

       10. Пам'ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних ре­зультатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель — ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи учителя висловлюйте в школі, на зборах. Не робіть цього в присутності дітей.

ТЕМА 3. МОЛОДШІ ШКОЛЯРІ. ЯКІ ВОНИ?

1. Анатомо-фізіологічні  особливості учнів початкових класів.

2. Розвиток пізна­вальних процесів.

3. Формування особистості молодшого школяра.

Молодший шкільний вік — це період життя дитини з 6 до 10 років. В цей час відбувається зміна провідного виду діяльності: місце гри посту­пово займає навчання.

Кістково-сполучний апарат дитини відзначається гнучкістю, в кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобіг­ти можливому викривленню хребта. У першокласників повільно розви­ваються дрібні м'язи кисті. Через це вони недосконало координують ру­хи, відчувають значні труднощі в оволодінні графічними навичками.

Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності важливо, щоб у приміщенні було чисте повітря.

Під впливом навчання у молодших школярів поряд з мимовільним запам'ятовуванням розвивається довільна пам'ять, яка відіграє провідну роль в оволодінні знаннями. Діти частіше вдаються до спеціальних прийомів запам'ятовування: смислового групування матеріалу, поділу тексту на частини, складання плану прочитаного тощо, Без спеціально­го керівництва розвитком пам"яті молодші школярі використовують найпростіший спосіб довільного запам'ятовування — переказ.

Мислення першокласників конкретно-образне, однак гад впливом навчання у його структурі зростає роль абстрактних компонентів. Це виявляється в здатності аналізувати і узагальнювати, розв'язувати де­далі складніші пізнавальні й практичні задачі, висловлювати власні судження, міркувати.

Інтенсивно збільшується словниковий запас школяра, зростає кількість слів у реченнях, кількість речень, удосконалюється їх синтак­сична будова. Тому так важливо привчати дітей висловлюватися чітко, зрозуміло, говорити у відповідному темпі, контролювати своє мовлення,

Увагу першокласників психологи характеризують як мимовільну, нестійку. Діти активно реагують на нове, яскраве і незвичне, часто від­волікаються від роботи. Розвиток довільної уваги здійснюється успішно шляхом включення учнів у навчальну діяльність, створення належних умов для цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються самостійно формулювати мету діяльності і керуватися нею під час виконання.

Процеси гальмування починають переважати над процесами збуд­ження, що створює важливі передумови для формування певних вольо­вих якостей: здатності проявити зусилля з метою подолання труднощів, утриматися від небажаних вчинків, контролювати І оцінювати себе.

Учні початкових класів характеризуються підвищеною емоційною вразливістю. Тому гак важливо у процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покаран­ня, вміти володіти словом.

Виступаючи з доповіддю в Інституті спеціальної педагогіки, Януш Корчак продемонстрував у рентгенівському кабінеті серце хлопчика, який злякався нової обстановки. Поставивши його на мить перед рент­генівським апаратом, відомий педагог звернувся до слухачів: "Дивіться і запам'ятовуйте. Тоді, коли гніваєтесь і коли ви втомилися, коли діти стають нестерпні і виводять вас із себе, коли ви сердитесь і кричите, ко­ли в нападі гніву ви хочете покарати, згадайте, що так виглядає і так реагує серце дитини"

  

ТЕМА 4. РЕЖИМ ДНЯ ПЕРШОКЛАСНИКА

                                                       (збори-лекція)

1. Значення режиму дня « житті людини.

2. Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них.

 3. Чи можливі відхилення від режиму?

Дитина пішла у перший клас. Це радісна і хвилююча подія, але, ра­зом з тим, і додаткові складності. Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Нові обов'язки вима­гають від дитини зібраності, затрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати розпорядок дня шко­ляра, раціонально організувати його побут.

На необхідність дотримання режиму дня вказують психологи, лікарі, підкреслюючи, що це важливий засіб збереження нормальної працездат­ності учня. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав, що, дотримуючись пев­ного розпорядку дня, ми допомагаємо роботі нервових клітин, за­побігаємо виснаженню нервової системи, перевтомі.

В режимі дня багато залежить від індивідуальних особливостей ди­тини, умов життя: але основні рекомендації гігієністів, психологів і педа­гогів повинні бути виконані. Розглянемо робочий день першокласника.

Підйом. Ранок у багатьох сім'ях проходить напружено, особливо годі, коли дорослі поспішають на роботу. Батьки час від часу покрику­ють на дитину, підганяють її. Щоб цього уникнути, важливо пам'ятати одну очевидну Істину: вчасно встати - - вчасно лягти. Якщо дитина привчена рано лягати спати, звечора готувати все необхідне до занять, то особливих труднощів у дотриманні даного режимного моменту не відчуватиметься. Привчайте малюка вставати зразу (затяжний підйом породжує млявість), вітатися з матір'ю, батьком та всіма рідними.

Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнас­тики. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, легень, сприяє гарній поставі. Перед її проведенням бажано добре провітрити приміщення можна увімкнути музику. Ранкова гімнастика закінчується водними процедурами: обтиранням, обливанням.

Після гімнастики і ранкового туалету — сніданок. Дитині потрібен повноцінний сніданок, оскільки попереду — напружена розумова праця. Нехай вона з’їсть і гарячу страву, і чай, і фрукти. Як правило, щось діти їдять з апетитом, чогось вони не люблять, а дещо взагалі не вживають. Прислухайтесь до цього. Такі переваги не завжди є виявом дитячих ка­призів. Іноді це потреба організму, з якою не рахуватися не можна. По­просіть дитину допомогти прибрати зі столу, помита посуд.

Дорога по школи. З дому слід виходити завчасно, іти енергійно. Ви повинні показати дитині найбезпечніший шлях до школи, час від часу нагадувати про дотримання правил вуличного руху.

Ранок закінчився. Діти пішли у школу. Почався робочий день. Яким він буде, в значній мірі залежить від того, як пройшов ранок. Пам’ятайте: все, що дитина може, вона повинна виконати сама: зробити зарядку, старанно застелити ліжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з дому. Це важлива умова виховання самостійності.

Враховуючи той факт, що на базі класу шестиліток функціонує клас-група. тобто з учнями працює два вчителі: один веде уроки, а другий - групу продовженого дня, характеристика наступних режимних моментів (обід, післяобідній відпочинок, заняття за інтересами) стосується лише батьків, діти яких не відвідують групу продовженого дня.

Обід. Бажано, щоб він складався з трьох страв. Вживання лише дру­гої страви нерідко призводить до захворювання органів травлення. По­радьтеся, як краще накрити стіл, адже гарно сервірований стіл поліпшує апетит. Сідаючи обідати, дитина має переодягнутися, помити руки, а після обіду — помити посуд, навести порядок на кухні.

Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працез­датності доцільний активний відпочинок (прогулянка, рухливі ігри та розваги). Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин в день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою. Але, як показує практика, гак відпочиває лише третина учнів. Причини різні: не дозволяє мама, дитина не встигає виконувати домашні завдання, займається в гуртку чи секції. Тому такі діти швидше втомлюються, гірше працюють, частіше хворіють.

Для шестирічних першокласників важливий і пасивний відпочинок - денний сон протягом години.

Підвечірок. Дитина може випити склянку молока чи соку з булоч­кою, з’їсти сирі овочі, фрукти. Після цього слід приступати до виконання домашніх завдань. Нагадаємо, що першокласникам не даються завдання додому, тому в цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можли­вості немає — затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або прикріплю­ють полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця - меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висот стола — 55 — 65 см (для дітей зростом 120 — 150 см).

Якщо в сім’ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і в той же час Ізольовано. Тоді кожен зможе займатися своїми справами.

Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори в цілому мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. В робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, виро­щена дитиною, і малюнок чи аплікація, зроблені власноручно, і розклад уроків. Радимо час від часу обновляти інтер'єр куточка.

Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця школяра — забезпечення правильної пози при сидінні. Учень має глибоко сидіти на стільці, спираючись попереково-кряжовою частиною хребта на спин­ку. Голова — у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15°). Тулуб теж трохи нахилений уперед, пе­редпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизон­тально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку,

Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити ЗО - 35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки.

Забезпечити правильну позу при читанні та письмі допомагають такі вправи: "Володю, нахились праворуч, тепер ліворуч. Сядь прямо. Ось при такому положенні тулуба треба писати", "Нахились, Марійко, вперед. Постав правий лікоть на парту. Тильною стороною долоні виз­нач відстань від підборіддя до зошита".

Важливо виробній у першокласника звичку правильно тримати ручку. Ручку слід тримати трьома пальцями: великим, вказівним і се­реднім, на відстані 1 — 1,5 см від кульки. Вона має проходити біля згину першого суглоба великого пальця та третього суглоба вказівного, кінець спрямований на праве плече. Якщо підняті! вказівний палець, то ручка тримається великим і середнім.

Безпосередньо перед письмом варто, на перших порах, простежити, чи правильно лежить зошит. Нижній лівий кут його повинен співпадати з серединою грудної клітки дитини. Права рука перпендикулярна до верхнього краю зошита, а відстань від стола до грудей дорівнює ширині затиснутого кулачка.

Вам. батькам, корисно перший місяць посидіти з дитиною — не по­руч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжку чи зошит, не сутулився, сидів у зручній йозі

Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці. Кожна річ? повинна мати своє місце. Пенал з ручкою і олівцями — посередині, ліво­руч — усе, що потрібно для роботи. Тут же підставка для читання.

Як домогтися виконання дітьми вищезгаданих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте від нього. Син чи донька засвоять це досить швидко тоді, коли дорослі Кожен раз і однозначно будуть реагувати на їхні вчинки. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть і  незначний успіх: "Ти сьо­годні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець.

Настає вечір. Вдома збирається вся сім'я. Поспілкуйтеся з дитиною. Поцікавтеся, як пройшли уроки в школі, що нового дізналася, розпи­тайте про життя класу. Все це зближує вас з дітьми, сприяє взаєморо­зумінню.

Телевізор. У кожній сім’ї ставлення до нього різне: від категоричної заборони дивитися телепередачі до довготривалого "сидіння" перед екраном - Зробіть так: перегляньте програму телепередач на наступний тиждень, відберіть найцікавіші, які будуть дивитися діти

Зауважимо, що лікарі та психологи радять дивитися передачі не частіше трьох разів на тиждень, причому сумарна тривалість не повин­на перевищувати шести-семи годин. Практикуйте колективний перегляд окремих телепередач з наступним їх обговоренням. 

Вечеря має бути легкою і становите не більше 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа повинні складати основну частину вечірніх страв

Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд: допомагати батькам, гратися, слухати радіо тощо. Простежте, щоб діти не гралися в рухливі ігри, не слухали розповіді про страшні події.

Перед  сном дитина має скласти в ранець все, що необхідно до занять, провітрити кімнату, помитися, почистити зуби, якщо є можливість - прийняти душ (але обов’язково помити ноги), постелити постіль, поба­жати усім доброї ночі.

Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. На жаль чимало дітей порушує цей режим. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здо­ров'я. Малюк стає збудженим, неуважним. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчати дитину лягати спати І вставати завж­ди в один і той самий час; практикувати перед сном 20 — 30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі: спати, в міру можливості, при відчиненій кватирці і. звичайно, на окремому ліжку.

Таким чином, ми охарактеризували режим дня першокласника. Ви­никає питання: чи можливі відхилення від режиму? Звичайно так. Адже ми підкреслили, що режим — поняття умовне. Кожна дитина — це на­самперед людина з притаманними їй індивідуальними особливостями, рисами характеру. Тому розумні відхилення від режиму, звичайно, до­пустимі, але ви повинні завжди дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментів: глибокий і міцний сон. пов­ноцінне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, забезпе­чення загального розвитку дитини тощо.

Орієнтовний режим дня для учнів початкових класів.

7.00 — 7.30 — пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка

7.30 — 7.50 — сніданок

7.50 — 8.15 — дорога до школи

8.15 — 12.30 — заняття в школі

12.30 — 13.00 — повернення зі школи

13.00— 13.30 —обід

13.30 — 14.30 — післяобідній відпочинок

14.30 — 16.00 — перебування на повітрі

16.00 — 17.30 — виконання домашніх завдань (через кожні ЗО — 35хв — пе­рерви на 5 — 10 хвилин/. Під час першої перерви — підвечірок

17.30 — 19.00 — перебування на повітрі. Заняття у спортивних гуртках 19.00 — 20. ЗО — вечеря, заняття улюбленими справами 20.30 — 21.00 — підготовка до сну 21.00—7.00

ТЕМА 5. ГРА — НЕ ПРОСТО ЗАБАВА

І, Значення гри для загального розвитку дитини.

2. "Домашні" ігри.

3. Загальні правила ігор.

Шестирічний малюк пішов у школу Він уважно слухає вчителя, ви­конує його вказівки, оволодіває знаннями, але психологічно ще зали­шається дитиною, яка любить гратися. Тобто, зміна провідної у дошкільному віці ігрової діяльності на навчальну відбувається не зразу. а поступово. Гра допомагає школяреві включатися у навчання, ово­лодівати складною "професією" учня. Вона впливає на розвиток пам'ять мислення, уяви, сприяє процесу засвоєння знань, умінь і навичок збага­чує соціальний досвід дитини. Крім того, спільна гра з малюком має ще один важливий аспект: лише через спілкування з дитиною дорослий проникає в її душу, сприяє виникненню довіри і взаєморозуміння.

Вчені по-різному класифікують Ігри, творчі і з правилами сюжетно-рольові, дидактичні та ін. Ми поговоримо з вами про так звані "домаш­ні" Ігри. Ви можете гратися з дітьми годі коли відпочиваєте чи готуєте вечерю, йдете по вулиці або їдете в тролейбусі.

Наведемо деякі з них:

"Яке слово довше?"

- Зараз ми з тобою будемо порівнювати слова. Я назву два слова, а ти виз­нач, яке з них довше. Запам'ятай: порівнювати треба самі слова, а не ті речі, які ними називаються.

Хвіст — хвостик, черв'ячок — змія, кіт — котеня, ніж — голка, річка. — стрічка.

"Знайди зайве слово".

Дуб, сосна, бузок, ялина.

Капуста слива, картопля. морква.

"Що я задумала?".

— Я задумала якийсь предмет. Відгадай, що я задумала. Але для цього постав мені кілька запитань, які допоможуть тобі дізнатися про це.

"Хто більше скаже".

Позмагайтеся, хто з вас більше поставить запитань до одного і того ж об'єкта.

"Назви предмет".

— Назви п'ять предметів жовтого ( або іншого ) кольору; п'ять предметів з

-                              пластмаси: п'ять предметів, по пакових за формою ...

Загальні правила ігор

(складені на основі рекомендацій Нікітіних)

Гра повинна приносити радість і дитини, і дорослому.

Зацікавте дитину, але не змушуйте її гратися, не викликайте перенасичен­ня грою.

Всі завдання діти повинні виконувати самостійно

Завдання мусять бути посильними для дітей.

Більше хваліть за успіхи.

Не стримуйте рухову активність дитини, створюйте в грі невимушену об­становку.

Влаштовуйте змагання на швидкість вирішення Ігрових завдань.

ТЕМА 6. УМОВИ УСПІШНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ'Ї

                                              (збори-лекція)

 1.  Сім'я — міцний і дружній колектив.

 2. Здоровий сімейний мікроклімат.

 3. До­вір'я у вихованні.

 4. Ставлення до найстарших членів родини,

 5. Єдність вимог всіх дорослих у ставленні до дітей.

Виховання дітей у сім’ї має в більшості випадків суб'єктивний харак­тер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо. Загальновідомо, що сім'я може сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості або тормозити його.

Загальну для всіх формулу успішного виховання дітей у сім’ї дати не можна. Сьогодні ми поведемо розмову про основні умови виховання учнів, які можуть бути використані в кожній конкретній сім'ї з враху­ванням її особливостей.

 У народі кажуть, що гарна та сім'я, де виростають гарні діти. ! Іде справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші пре­красні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя. його тональність, загальна спрямованість. Часто можна почути: "Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім'я не ставила, а діти . виросли пре­красні". Гадаємо, що нічого випадкового тут немає Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, нікому ніхто не зобов'язаний, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат. Діти, які ростуть у таких сім'ях, не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно І гарно розвиваються, живуть, своїм багатобарвним життям, скороминучими бажаннями і мріями, їх розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. Як писав видатний педагог К.Д.Ушинський, до глибокої старості залишаються у нас якісь заду­шевні зв'язки з тією сім'єю, з якої ми вийшли. Нам якось навіть важко уявити собі, що ці зв'язки уже розірвані назавжди.

Звичайно, добрі сімейні взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній сім’ї їх розв'язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цінуватимуть авторитет батька й матері, дідуся і бабусі.

У виступі на батьківській конференції директор СШ № 17м. Терно­поля В.Д. Лазарчук говорив про дітей, що виховуються у хороших сім'ях: "Правду кажучи, мені б дуже хотілося сказати, що такими їх ви­ховала школа. Але будьмо справедливі, бо школа, враховуючи її спе­цифіку, переважно переконує, спонукає, повчає., а сім'я — це невичерпне джерельце народної педагогіки, практична школа духовності дитини. І якщо в сім’ї здоровий мікроклімат, діти виховуються особистим прикла­дом батьків в дусі патріотизму і високої духовності.

Однією з умов успішного сімейного виховання є довір'я до дітей, на­дання їм самостійності. Якщо малюк бачить, що дорослі вірять в його сили, чесність, доброту, порядність, вірять в те, що він зможе переборо­ти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір'я окрилює йо­го, вселяє впевненість у своїх силах, породжує бажання стати кращим.

Для прикладу хочу порівняти такі дві ситуації. Одній  дитині мама каже: "Ти уже навчився самостійно контролювати час, тому можеш сам стежите за виконанням режиму дня. Я впевнена, що все буде добре: і уроки зробиш, і погуляти встигнеш. Нагодуй і пограйся з сестричкою. Я тобі повністю довіряю" В іншій сім’ї мати сварить сина за те, що він довго гуляв на вулиці, в той час коли давно пора виконувати домашні завдання: "Знову ти довго гуляв. Тобі говори-не говори — як в стіну го­рохом, нічого не допомагає.. Хіба таким можна довіряти?", Звичайно, в першому випадку у дитини підвищується почуття відповідальності - за свої справи. В другому — недовір'я може озлобити дитину, викликати впертість, небажання стати чемною. Часто в таких випадках малюку хочеться зробити щось на зло дорослим. Та найстрашніше, мабуть, те, що дитина сама опускає руки: "У мене і так нічого не вийде".

Помиляються ті батьки, котрі постійно в приклад своїм дітям став­лять їх ровесників (добре вчиться, гарно поводиться). Це оздоблює ма­люка. Краще проявити впевненість: "Я вірю, що завтра в тебе вийде краще. Подивись, і порівняй, як ти написав вчора і наскільки акуратніше -- сьогодні" Таке довір'я, як правило, підтягує дитину, сприяє самови­хованню, самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батька­ми ! дітьми роблять мікроклімат сім’ї найбільш благополучним.

Характеризуючи умови успішного виховання дітей, не можна забу­вати про чуйне ставлення до найстарших членів родини — бабусі й дідуся. Нерідко в сім'ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів  і бабусь. А вони ж прой­шли великий життєвий шлях, зробили багато для країни і для нас

особисто. Важко уявити, як радять їх такі грубі репліки: "Що ви розуміє­те?", "Хто вас запитує?" та ін.

Нерідко чуєш від батьків: "Ви не знаєте, який у нашої бабусі важкий характер. Вона нам тільки заважає виховувати дітей". У таких випад­ках, мабуть, треба і до себе бути критичним. Може й вам тепер не вис­тачає витримки. Адже був час, коли бабуся була конче потрібна і тоді не заважала. Спробуйте підрахувати, скільки щоденних турбот припадає на долю тих стареньких людей, які "нічого не роблять", а тільки догля­дають за домівкою. Деякі батьки повністю перекладають на них вихо­вання своїх дітей. Бабусі (особливо в містах) супроводжують першо­класників до школи, зустрічають після уроків (та ще й несуть портфелі, бо" діти перевтомлені уроками), годують, стежать, як малюк виконує уроки, готують вечерю. Численним і складним справам немає кінця. Ви ж на роботі спокійно працюєте, бо впевнені, що вдома все гаразд. То, можливо, варто критичніше поставитися до своїх висновків про бабуси­ну працю. У молоді роки ми мало замислюємось над власною старістю. та нам і важко це уявити. В одному можна бути впевненим: якщо змалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю ви ставитесь до своїх батьків, це обов’язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки,

У дитячої письменниці В. Осєєвої є мудре оповідання "Бабуся". По­слухайте уривок з нього:

"Прийшов до Бориса товариш. Товариш сказав:

-              Здрастуйте, бабусю!

Борис весело підштовхнув його ліктем:

-              Ходім, ходім! Можеш з нею не вітатися. Вона вже стара старушенція.

Бабуся обсмикнула кофту, поправила хустку і тихо поворушила губами:

—           Образити, що вдарити, приголубити — треба слова шукати.
А в сусідній кімнаті товариш казав Борису:

А з нашою бабусею завжди вітаються, ї свої і чужі. Вона у нас го­ловна.

Як це — головна? — зацікавився Борис.

-              Ну, старенька ... всіх зростила, її не можна кривдити. А чого ж ти
зі своєю так? Гляди, батько прочухана дасть за це.

—           Не дасть, — насупився Борис. — Він сам з нею не вітається.
Товариш похитав головою:

Дивно! Тепер старих усі поважають ... От в одних у нашому дворі дідусеві погано жилося, так йому тепер вони платять. Суд ухвалив. А   соромно ж як перед усіма, жах!

Та ми свою бабу не кривдимо, — зашарівся Борис. — Вона у нас ... сита і здорова.

Прощаючись з товаришем, Борис затримав його біля дверей.

—           Бабо, — нетерпляче гукнув він, — іди-но сюди!

—           Іду, йду! — зашкутильгала з кухні бабуся.

—           Ось, — сказав товаришеві Борис, — попрощайся з моєю бабусею.
Після цієї розмови Борис часто ні з того, ні з сього запитував у бабусі:

Кривдимо ми тебе? А батькам казав:

-              Наша бабуся краща за всіх, а живе гірше від усіх — ніхто про неї не піклується!

— Хто це тебе навчив батьків осуджувати? Гляди мені, малий ще! І розхвилювавшись, накидалися на бабусю:

-              Це, мабуть, ви, матусю, дитину підбурюєте? Якщо невдоволені нами, могли й самі сказати. Бабуся, м’яко всміхаючись, хитала головою. — Не я вчу, життя вчить. А вам би, дурненькі, радіти треба. Для вас син зростає! Я своє віджила на світі, а ваша старість попереду. Що уб'єте, те не вернете"

Ці мудрі слова згадуйте частіше.

Цінуючи думки старших у родині, варто турбуватися про єдність вимог всіх дорослих у ставленні до дітей. Головним є таке правил к ні за яких обставин не допускати в сім’ї різних дій, неузгоджених впливів, З нашої вини маленька людина часто вирішує такі проблеми, які їй не під силу, більше того, вони травмують її свідомість. Це стосується як дрібниць, так і вагомих справ. Скажімо, мати на прогулянці дозволяє купити морозиво, а бабуся категорично проти. Справа доходить до та­кої суперечки, що. нарешті, куплене морозиво не приносить хлопчикові ніякого задоволення. Або батько наполягає, щоб донька щоранку роби­ла зарядку, а мама, коли батько у відрядженні, шкодує дівчинку ("нехай поспить") і порушує заведений порядок. Якщо глянути критично, то в нашому житті таких, на перший погляд, "дрібниць" є чимало. Кінець кінцем саме вони найсильніше впливають на загальний тон буденного життя, визначають спокій і душевний затишок рідної домівки.

Єдність вимог, їх розумна послідовність, звичайно, вимагають від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Чим раніше дитина звикає до усталеного життя, тим легшим воно буде з ча­сом і для вас, і для неї. Спільні турботи про долю дітей, звичайно, голов­не, що об'єднує батьківські зусилля на довгій і тернистій ниві життя. Тут не може бути місця свавіллю, егоїзму, дрібним розрахункам.

І, накінець, пам'ятайте, що виховання дітей в сім’ї - не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти — це майбутнє України. Вони будуть творити історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, які теж будуть виховувати своїх дітей. Але й це ще не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед державою.

ТЕМА 7. ЗДІБНОСТІ. КОЛИ І ЯК ВОНИ РОЗВИВАЮТЬСЯ

1. Обговорення педагогічної ситуації.

 2. Виступ класовода.

Обговорення педагогічної ситуації,

— У мене, словом, зовсім незвичайна дитина. Повірте. я не перебіль­шую. Йому зараз шість років, а він уміє швидко читати, швидко лічити у межах тисячі, знає майже всі держави світу, швидко. без запинки може назвати видатних державних діячів у країні та за рубежем. Прочитає вірша і зразу ж його запам'ятає. Мене це дуже турбує.

— Що ж саме? Великі здібності?

~ Ні, що ви! Я вважаю, що йому нічого робити в першому класі. Чи не можна дитину відразу ж дати до другого класу? Адже він буде нудьгува­ти в першому класі, обганяти ровесників. Для чого ж втрачати рік?...

1. Як ви вважаєте, чи буде перший рік навчання в школі для такої дитини втраченим?

2. Що, крім знань, набуває дитина в школі?

Чи можуть слова матері бути свідченням великих здібностей дитини?

За якими ознаками можна судити про наявність в учня  здібностей?

Як пов'язані між собою наполеглива праця і розвиток здібностей?
Наведіть приклади.

Проаналізуйте поведінку, звички, інтереси вашої дитини. Якої ви думки про й  здібності?

Виступ класовода.

. Під здібностями психологи розуміють такі індивідуальні особливості людини, які не зводяться до наявних знань, умінь і навичок, але сприя­ють легкості і швидкості їх здобуття. В основі розвитку здібностей ле­жать деякі вроджені особливості, які називають задатками.

Вчені стверджують, що кожна людина має певні здібності Важливо вчасно помітити їх прояви і створити належні умови для розвитку.

Здібності розвиваються у процесі діяльності. Однак, якою б здібною людина не була, вона навряд чи зможе досягти великих  успіхів у праці, якщо не привчена працювати наполегливо і добросовісно.

Характерна риса молодших школярів — широта і несталість Інте­ресів. Тому завдання дорослих полягає в тому, щоб не ставити перед со­бою мету виховати вундеркінда, а дбати про загальний розвиток дити­ни, пробуджувати інтерес до різних видів діяльності та залучати малюка до участі в них.

ТЕМА 8. БАТЬКО ЯК ВИХОВАТЕЛЬ

                                                 (педагогічний практикум)

1. Бесіда вчителя з батьками.

 2. Обговорення педагогічної ситуації.

 3. Слово вчи­теля до батьків.

Обговорення з батьками таких питань:

Чим у своїй дитині ви можете пишатись, що ви в ній виховали самі?

Які недоліки бачите у вихованні сина чи доньки і як намагаєтесь їх виправити?

Як допомагаєте дитині у навчальній діяльності?

Чим займаєтесь з дітьми у вільний час?

5.            Які позитивні зрушення у вихованні своєї дитини ви помітили останнім часом?

6. Хто зіграв у цьому провідну роль (батьки, вчитель, то­вариші тощо)?

Обговорення педагогічної ситуації.

Перед початком навчального року я вирішив повторити у сином Сергієм дещо з пройденого матеріалу. Диктую із тогорічного зошита текст: "Одного разу Ігор впіймав велику щуку. Хлопчик відніс щуку сусідці. Тітка Поля старенька і живе одна".

Написав Сергій і говорить, усміхаючись. "Який дурний! Впіймав велику щуку і віддав чужій тітці"". — "А пам'ятаєш, весною ми з тобою, наловили багато риби і теж віднесли сусідці Марії Тимофіївці?" — "Так там були одні йоржі і окуні. Ма­ма псі пальці поколола і не захотіла більше чистити решту" ... Треба признатись, я розгубився. Задав він мені задачку. Виходить, щось упущено, непомічена... Ми з сином довго говорили. Здається, зрозуміли один одного.

Що, на вашу думку, батько пропустив у вихованні сина?

Про що б ви поговорили з сином (донькою) в подібній ситуації?

Чи задавали вам діти подібні питання? Які?

Слово вчителя до батьків.

Роль батька у вихованні дітей особлива. Кожній дитині хочеться, щоб її батько був людиною сильною, справедливою, яскраво виявленою, мав почуття відповідальності. Якби кожен батько знав ? зрозумів, яку ве­личезну потребу в ньому відчуває дитина, як вона хоче щоб поруч був мудрий, мужній мужчина!

З цього приводу В.О.Сухомлинський у своєму творі "Слово до батьків" наводить ряд переконливих прикладів. Ось один із них: "... учи­лися в нашій школі дві подружки-другокласниці. У однієї з них — На­талі не було батька. Коли дівчина була маленькою, вона часто питала в мами, де батько. Мати мовчала, а одного разу розплакалася... Ставши школяркою, Наталя більше ніколи не питала про батька. У її подружки Насті були і мати, і батько. Якось прийшла в гості Настя до Наталі й запитала: "Де твій тато?" Дівчині соромно було ска­зати, що в неї немає батька, і вона відповіла: "Мій тато льотчик. Він літає ... і дома буває рідко". З грошей, які мати давала на обід, Наталя щодня відкладала по кілька копійок. Одного разу сіла в автобус, поїхала в місто й купила картуз льотчика ... Коли в щоденнику дівчини з'являли­ся незадовільні оцінки, вона говорила подружкам: "Ой, а що мені тато мій скаже ..." У цих словах чувся не страх, а гордість ...

Наталя виросла. У неї тепер своя сім'я: чоловік І дві дочки. Пам'ятаю. у день, коли молода мати вперше привела до школи свою старшу дочку, вона розповіла:

- Ви не уявляєте, як потрібний був .мені в дитинстві батько. Я ство­рила його в своїй уяві. Так легше було жити. Батька я уявляла добрим. але суворим, вимогливим. Хотілося, щоб він узяв коли-небудь мій що­денник і сказав: "Ну, що там у тебе, дочко? ..." Особливо тяжко було, ко­ли я хворіла. Як чекала я, що підійде до ліжка великий, сильний мужчи­на, покладе руку на голову і порадує: "Нічого, дочко, скоро виду­жаєш ..."

Наше завдання полягає в тому, щоб у виховній роботі з дітьми спи­ратися на незаперечність батьківського авторитету; вчити бачити і від­кривати у своєму батькові ті риси, які створюють неперехідні людські цінності — гордість і гідність сім'ї. Василь Олександрович стверджує, що пізнання моральних багатств у власному батькові —незамінні уроки громадянської честі. З цього приводу можна навести багато прикладів.

Коли закінчився навчальний рік: батько сказав Василькові:

Сьогодні поїдемо на наше з дідусем поле, синку.

Хіба у нас є своє поле? — спитав син.

 Є

Добиралися довго: поїздом, автобусом. Нарешті, досягла лісу. Вздовж узлісся побачили широке рівне поле, на ньому колосилася пшениця.

— Це наше поле. — сказав батько. — Тут твій дідусь бився з фашистами. Вибили вони звідси ворога. На цьому полі — його кров ... Он під тим горбком він лежав поранений ... А після війни я ще зовсім молодим працював тут з односельця­ми, щоб виростити пшеницю і дати виснаженим війною людям в достань хліба.

Замислено, суворо, зовсім по-новому дивився син на поле, яке досі здавалося йому звичайнісіньким.

Можливо, саме в цю мить зрозумів хлопець, що означає служити своєму народові. 1 тут же побачив у дідусеві і батькові вірних захисників Батьківщини, чесних і працьовитих людей. Якщо кожний син стане, як Василько після відвідання такого поля, дивитися на батька закоханими очима. — не буде місця неслухняності, неповазі.

А ось другий приклад:

"... Іде урок. Учителька по черзі запитує першокласників про їх батьків. Літи відповідають, учителька записує. Почувши запитання про батька, звернене до сусіда по парті. Петрик зблід.

Виявилось, напередодні, повертаючись зі школи, хлопець зустрів свого батька біля чайної. Схилившись на паркан, той дивився на дорогу п'яними очима ...

У полі гув трактор, світило сонце. Світ здавався щасливим і спокійним. Але хіба може бути щасливою хоч одна людина, поки маленький Петрик плаче над п'я­ним батьком, а потім, чекаючи запитання вчительки, обливається холодним по­том? Чи завжди ми замислюємося про те, що в такі хвилини ламається віра ма­ленької людини вусе світле, радісне ...?" [58, с. 503].

Пам'ятайте, що дитина щаслива тільки тоді, коли вона вірить. Не­слухняність, зухвальство, грубість — усе це виникає в дитячій поведінці саме в ті моменти, коли ламається віра в найдорожчу людину — батька.

Якщо говорити про громадянське обличчя батька, про його здатність стати зразком для дітей, то вимірюється це, насамперед, обов’язком бути відповідальним за своїх дітей. А міра синівської слухняності, дисципліни, в свою чергу, визначається мірою батьківської відповідальності.

Знайте, шановні батьки, і пам'ятайте, що діти переживають ваше падіння як своє особисте горе, сприймають вашу радість, як свою. Бе­режіть дитячу душу і всіляко зміцнюйте віру в людину.

ТЕМА 9. ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК ДІТЕЙ

                           (спільні збори батьків і учнів в кінці навчального року)

1. Вручення батькам папок-подарунків.

 2. Виступ класовода.

3. Звіт батьківського комітету про роботу за рік.

У зв'язку з тим, що знання шестирічних першокласників не оціню­ються балами і вручити батькам традиційні табелі з оцінками за рік учитель немає можливості (а вони хочуть знати, які успіхи дитини в школі), радимо, використовуючи рекомендації Ш.О.Амонашвілі [4, с. 190—193], підготувати для кожної сім’ї папку-подарунок. Головна мета підготовки таких папок полягає в тому, щоб проілюструвати бать­кам, чого навчились учні, дата корисні поради щодо організації нав­чання і виховання дітей в умовах сім’ї.

Титульну сторінку папки-подарунка кожен першокласник барвисто

оформляє і підписує: "Дорогим батькам від            ".

. У папку варто покласти: характеристику на учня, перші зошити з письма, математики, складені дитиною казки або оповідання, малюнки, аплікації, різноманітні коробки, записи на окремих листочках типу: "Чого я навчилась на уроках рідної мови", "Що я знаю з математики", "Що я знаю про своє місто або село", "Що я знаю про Україну" тощо.

Характеристика на першокласника може бути такого змісту:

"Іринка добра і трудолюбива дівчинка. Товариші по класу люблять її. Вона санітарка в нашому класі. Коли з друзями щось трапляється і потрібна допомога, вона тут же любовно це робить. Іринка знає багато казок, легені! : вміє цікаво їх розповідати. Але їй необхідно позбутися, звички говорити "ммм'' в паузах між сло­нами І фразами. Дівчинка читає цілими словами, розуміє прочитане. Нас тішить,

що вона відвідує дитячу бібліотеку і прочитала вже п'ять книжок. Пише добре, але ми радимо їй стежити за нахилом букв. Вміє свої враження вислювлювати письмово. Ті казку "Про що думає квіточка що розцвіла на підвіконнику" ми чита­ли в класі. Іринка пам'ятає, які поради  дали її товариші. Дівчинка навчилась розв'я­зувати математичні приклади і задачі, гарно креслить геометричні фігури. Особ­ливо любить вона уроки трудового навчання її коробки з паперу, вишивки де­монструвались на шкільній виставці і дуже сподобались дітям. Іринка — учасниця шкільного фольклорного колективу "Незабутнє". Радимо їй за літо навчитися швидко читати, навправлятися у каліграфічному письмі, допомагати мамі догля­дати маленьку сестричку . Іринко, вітаємо тебе з переходом у 2-й клас. Там чекають на тебе цікаві і важливі справи."

Кожна дитина кладе гарно оформлену папку на парту, а батьків за­прошує сісти на своє місце, шоб вони побачили дарунок-сюрприз.

Учитель вітає батьків і дітей із закінченням навчального року, ко­ротко підводить підсумки роботи і, вказуючи на папки-подарунки. го­ворить про те, що вони є своєрідним звітом дітей про навчання. Ознайо­мившись з папками, батьки зможуть уявити, як жили діти в школі, що робили, як розвивались, чого навчились. v чому просунулись вперед: прочитати поради класовода :для подальшого виховання учнів.

Цей день у сім’ї варто зробити святковим. Всім членам сім’ї варто сісти за стіл, уважно переглянути дитячі роботи, прочитати вголос ха­рактеристику; потім поговорити про те, чим потішила їх дитина, як во­на пише, чигає, малює, рахує і, взагалі, якою стала вже дорослою.

Разом з тим бажано повести мову про те, чим І як допомогти дитині, щоб росла вона життєрадісною, доброю І трудолюбивою. На цій сімей­ній раді ні в якому разі не можна сварити малюка за допущені неохай­ності і помилки в роботах. Батьки повинні пам'ятати, що все це дитина робила з великою любов'ю і відповідальністю, а цими зразками вона продемонструвала ті можливості, яких досягла на даному етапі свого розвитку.

Звіт батьківського комітету про роботу за рік.

Проаналізувати, як батьки допомагали класові. Які займались педагогічною освітою, виконували рекомендації щодо поліпшення вихо­вання дітей у сім’ї. Окремим батькам можна винести подяку, вручити грамоти тощо.

Учитель дає поради, як організувати літній відпочинок дітей, і вру­чає дітям пам'ятки-накази "Пам'ятай, що і влітку ти учень" (в основу наказів лягли заповіді народно-християнської моралі).

Наказ перший. Люби скою мову, свій народ, свою Батьківщину. Де б не був ти, дізнавайся про Ті історичні місця, людей; навчись їхніх пісень, ігор, казок, ле­генд. Про Що дізнаєшся, намалюй і напиши, а у вересні розкажеш друзям. Прочи­тай рекомендовані книги.

Наказ другий. Шануй батька свого і матір свою. Завжди пам'ятай, що во­ни дали тобі життя, годують і одягають тебе і дуже хочуть, щоб ти виріс доб­рою людиною. В усьому старайся допомогти їм. поводься, так, щоб батьки тіши­лися і пишалися тобою.

Наказ третій. Захищай слабших, турбуйся про молодших і старших. Сміливо  заступайся за слабших. Допомагай молодшим. Будь ввічливим.

Наказ четвертий. Будь правдивим і справедливим, працьовитим і скромним. Друзки з дітьми, але не бійся сказати товаришеві про його негарний вчинок. Допо­магай дорослим.

Наказ п'ятий. Стережися злого, роби добро. Старайся ні словом, ні вчинком не чинити людям прикрості. Щодня роби зарядку, дотримуйся режиму дня. Дру­жи :І сонцем, водою і повітрям.

Наказ шостий. Бережно стався до рідної природи, примножуй Ті багатства. Охороняй природу, бери участь у роботі зелених патрулів. Перебуваючи в селі, працюй на городі, доглядай за домашніми тваринами. Разам з дорослими збирай лі­карські рослини, монтуй гербарії І колекції. Читай, малюй, грайся, співай, загарто­вуй своє  тіло, а у нерест розкажи про це на дитячому ранкові "Як я провів літо.

Батьківські збори 2 клас

Тема: «Ваші діти - другокласники»

Мета: розповісти батькам про особливості другокласників, їхню самооцінку, про вплив батьків на становлення особистості дитини; показати значення шкільної оцінки в житті дитини; формувати культуру батьківського сприйняття навчальних умінь своєї дитини; дати батькам поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань школярами.

Зміни свою думку про речі, які тебе засмучують, і ти будеш у цілковитій безпеці.

Марк Аврелій

Якщо запастися терпінням і проявити старання, то посіяне насіння знання неодмінно дасть добрі сходи. Корінь навчання гіркий, а плід солодкий.

Леонардо да Вінчі

Анкетa для учнів

Для учнів  «для чого я вчуся читати і писати ?»

• Щоб більше знати. • Люблю дізнаватися про нове.

• Розумію, що знання мені потрібні для майбутнього.

• Хочу бути культурною і розвиненою особистістю, корисною людям.

• Розумію, що учень повинен добре вчитися.

• Розумію свою відповідальність за навчання перед класом.

• Хочу отримувати хороші оцінки.

  Хочу, щоб учителька й батьки мене хвалили.

• Не хочу, щоб мене лаяли батьки й учителі.

• Не хочу, щоб товариші по класу засуджували мене за погане навчання.

 • Хочу бути найкращим учнем у класі.

• Не хочу бути гіршим за інших, відставати від однокласників у навчанні.

• Хочу довести самому собі, що можу всього навчитися.  

• Тому що змушують батьки. • Щоб читати цікаві книжки.

• Тому що цікаво вчитися.

• Щоб стати освіченою людиною.

• Щоб писати листи.

• Тому що всі діти вчаться.

• Не знаю.

Анкета для батьків  № 1

Пропонований нижче питальник допоможе вам краще усвідомити ряд важливих моментів у пізнавальному та особистісному розвиткові другокласників, в організації їхньої навчальної роботи, у власних стосунках із дітьми в ході навчання. Оцінка відповідей у балах не передбачена. Досить того, що ви познайомитеся з питаннями й, можливо, захочете щось змінити в житті своєї дитини.

 1. Якими словами ви зазвичай зустрічаєте дитину, яка повернулася зі школи: а) «Що було сьогодні на сніданок?»

 б) «Що ти сьогодні отримав, яку оцінку?»

в) «Що новенького дізнався сьогодні? Чого навчився?»

2. Скільки часу витрачає школяр на виконання домашніх завдань?

а) Не більше 1 години.

 б) Не більше 2 годин.

в) Може просидіти за уроками до пізнього вечора.

 3. Наскільки самостійно дитина виконує домашні завдання?

а) Працює переважно сама, ви лише перевіряєте роботу.

 б) Завдання з одних предметів виконує самостійно, з інших — потребує додаткової допомоги з вашого боку.

 в) Ви робите уроки разом із дитиною від початку й до кінця.

4. Наскільки добре дитина розуміє ваші пояснення

а) Розуміє швидко, ви легко можете пояснити їй будь-який матеріал.

б) Розуміє не завжди, інколи доводиться витрачати багато часу й сил для пояснення зовсім простих речей.

в) Майже ніколи вас не розуміє.

г) Краще розуміє пояснення інших родичів (батька, бабусі тощо), ніж ваші.

5. Як ви думаєте, чому ваш малюк ходить до школи?

а) Йому подобається вчитися, він любить думати, самостійно розв’язувати важкі завдання.

б) Йому цікаво дізнаватися в школі про щось нове.

 в) Любить отримувати хороші оцінки.

 г) Усі ходять до школи, тож і він ходить.

д) Боїться, що буде покараний, якщо не піде до школи.

 е) Інша відповідь.

6. Як ваша дитина повідомляє вдома про отриману погану оцінку чи вчинок? а) Говорить сама, по-діловому й відверто.

б) Розповідає лише тоді, коли спеціально про це запитати.

в) Не говорить, ховає щоденник, може стерти оцінку.

 г) Розповідає лише бабусі (дідусеві), але не вам.

д) Вона ніколи не отримувала поганих оцінок чи зауважень.

7. Чи є у вашого другокласника улюблений шкільний предмет?

а) Є, найбільше любить математику; вважає, що математика розвиває розум. б) Є кілька предметів, яким рівною мірою надає перевагу (серед них називає математику, українську мову, читання, іноземну мову).

 в) Улюблені предмети: співи й малювання (або фізкультура).

 г) Інша відповідь.

Пам’ятка для батьків 

«Як допомогти дитині добре вчитися?»

1. Поговоріть із дитиною про її ставлення до навчання: чому вона вчиться, чого боїться найбільше (розчарувати батьків, зробити помилку, не отримати бажаного результату тощо).

2. Розвивайте її пізнавальні інтереси, її потреби в інтелектуальній активності.

 3. Розкажіть їй, що оцінка, яку вона отримує, не так важлива, як важливо те, про що вона дізнається. Про оцінки забудуть, а знання залишаться.

4. Відзначайте її досягнення, акцентуючи увагу не на оцінці, а на отриманні знання, уміння. Дитина повинна відчути, що не оцінка відіграє вирішальну роль, а те, за що вона її отримала.

5. Розкажіть їй, як багато вона може пізнати в школі і як цікаво буде з кожним роком набувати все нових і нових знань.

6. Вчіть дитину планувати свою діяльність. Якщо вона навчиться ставити перед собою конкретне завдання, то це спонукатиме її до діяльності.

7. Заохочуйте будь-які її починання, навіть якщо результат не буде миттєвим.

Хід зборів

Бесіда вчителя

Шановні батьки! У другий клас діти приходять вже «бувалими» школярами. Період адаптації дитини до систематичного навчання, до нових обов’язків, нових стосунків із дорослими й однолітками скінчився. Тепер маленький школяр досить добре уявляє, що чекає його в школі. Давайте спочатку поговоримо про особливості самооцінки другокласників.

Очікування другокласників багато в чому залежать від того, наскільки успішним був для них перший рік навчання: «Думаю, що вчитимуся так само добре, як у першому класі»; «Минулого року в мене не все добре виходило. Писав погано. Тепер іще  не знаю, як зможу». Схожі надії та побоювання є і в батьків другокласників. 

Самооцінка відображає знання людини про себе та її ставлення до себе. Вона складається з урахуванням результатів власної діяльності та оцінок із боку інших людей. В основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи в навчанні, а також позитивне ставлення до нього з боку близьких дорослих.

Молодший шкільний вік є вузловим у становленні самооцінки. Вона стає розвиненішою, зрілішою, більш структурованою, ніж у першокласників, і водночас більш цілісною. Це пов’язано з включенням дитини в процес систематичного навчання. «У школі дитина виступає об’єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до активного пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація «повертає» дитину на себе, формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання та критеріями оцінок, учить порівнювати з ними власні вчинки. Усе це сприяє становленню в дитини внутрішньої оцінної позиції, розвитку ставлення до власної особистості як особливого об’єкта пізнання».

Самооцінка другокласників і першокласників у навчальній діяльності істотно відрізняється. Більшості першокласників властива висока самооцінка. Дитина-першокласник вважає себе «хорошою», «розумною» й позитивно оцінює свої шкільні успіхи вже лише тому, що вона дуже старалася, хотіла зробити правильно. Тим часом у другому класі в багатьох дітей самооцінка у навчальній діяльності різко знижується. Пізніше, у третьокласників, рівень самооцінки знов підвищується. Це явище отримало назву «феномен других класів».

Зниження самооцінки в другокласників пов’язане з підвищенням критичності школярів до себе, їхньою зростаючою здатністю орієнтуватися на якість результатів своєї навчальної роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні результатів своєї праці ще досить обмежені, вони ще лише вчаться цього складного вміння. Звідси й виникають невпевненість у собі, зниження самооцінки. Ускладнюючим чинником є й те, що критерії, за якими оцінюються результати навчання, для дітей недостатньо ясні й багато в чому невизначені. У зв’язку із цим потребує обговорення проблема шкільних оцінок і ставлення до них дітей та батьків. У другому класі, так само як і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а лише обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Учитель за власним бажанням оцінює учня словами: «Молодчина», «Розумничок», «Молодчага», «Чудово!» тощо. Як правило, у шкільній практиці вчителі обмежуються лише «оголошенням», не даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв’язок між результатом власної навчальної роботи та отриманою за неї вербальною оцінкою залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє, чому вчора отримав «Молодчина», а сьогодні —  «Добре».

Батьки також рідко пояснюють дитині зв’язок між такою оцінкою та якістю виконання навчального завдання. Самі вони в цілому розуміють, чому робота оцінена так, а не інакше,  і в більшості випадків згодні з учителем. Виходить, що вчителі й батьки досить успішно взаємодіють один з одним за допомогою вербального оцінювання, використовуючи його як зворотний зв’язок, однак потреби й інтереси школяра при цьому не враховуються. Проте без допомоги дорослих дитина не в змозі правильно виділити критерії оцінювання своєї роботи. У результаті оцінка не виконує своєї ролі, набуває для дітей особливого значення, перетворюється на шкільного ідола, про якого писав В. О. Сухомлинський: «З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною постає ідол — оцінка. Для одного малюка вона добра, поблажлива, для іншого — жорстока, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному протегує, а іншого тиранить — дітям незрозуміло, адже семирічне дитя не може зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль — для нього це поки що недосяжно. Учень прагне задовольнити або — у гіршому разі — обдурити ідола  й поступово звикає вчитися не задля особистої радості, а задля  оцінки».

На жаль, батьки свідомо або мимоволі вибудовують своє ставлення до дитини залежно від її успішності, від оцінок. Діти уловлюють цей зв’язок швидше, ніж дорослі: «Мама не дуже мене любить, бо я не завжди «десятки» отримую». Психолог Ш. О. Амонашвілі склав дуже влучні соціальні портрети оцінок. Їхні назви говорять самі за себе: тріумфальна «п’ятірка», обнадійлива «четвірка», байдужа «трійка», гнітюча «двійка», нищівна «одиниця» (за п’ятибальною системою оцінювання). Батьки, вибудовуючи своє ставлення до дитини згідно з її оцінками, особливо якщо ці оцінки не відповідають їхнім очікуванням, ускладнюють формування її адекватної позитивної самооцінки, сприяють появі в неї невпевненості в собі, заважають розвиткові інтересу до навчання. Батькам слід пам’ятати про те, що в навчанні важлива не стільки оцінка, скільки реальні знання та вміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба в здобутті нових знань. Окрім того, необхідно враховувати те, що успішність дитини  в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них відіграє віра батьків у можливості свого маляти,  а також їхня здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.

А тепер поговоримо про допомогу батьків дитині під час виконання домашніх завдань. Чому така допомога нерідко є не- ефективною? Давайте спробуємо з’ясувати причини. У початковій школі батьки надають своїй дитині не лише моральну та емоційну підтримку, але й активно допомагають їй у домашній навчальній діяльності. Однією з важливих умов успішності домашньої навчальної роботи молодших школярів є співпраця дитини з батьками, найчастіше — з матір’ю. Проте нерідко подібна співпраця виявляється недостатньо продуктивною не лише в плані засвоєння дитиною навчального матеріалу, але й із точки зору розвитку її особистості. Причини неефективності повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з них, не найочевидніша для батьків, але така, що зустрічається нерідко — незбіжність стилів (стратегій) пізнання дитини й матері. За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується принцип індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки володіння спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей пізнавальної діяльності дитини й уміння співвідносити з ними свій власний стиль пізнання. Зробити це буває непросто. Багатьом батькам добре знайоме відчуття безпорадності, що охоплює їх після багатократного і, як з’ясовується, безрезультатного пояснення дитині нового або важкого матеріалу. Дорослим важко уявити, чому дитина не може зрозуміти те, що їм самим видається таким простим та ясним. Як дитині, так і дорослому буває нелегко вловити чужу логіку міркування, включити нове знання в картину світу, що вже склалася, побачити обговорювану проблему з точки зору співрозмовника. Така незбіжність стилів пізнавальної діяльності отримала назву «когнітивний (пізнавальний) дисонанс». Спеціальні психологічні дослідження показують, що незбіжність когнітивних стилів молодшого школяра та його матері впливає на успішність їхньої спільної навчальної роботи. За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі матері й дитини? Найважливіші з-поміж них такі: • спрямованість у вивченні матеріалу: від спільних закономірностей до конкретних прикладів або, навпаки, рух від фрагментів до цілого, від елементів до системи; • уміння пов’язувати новий матеріал з уже наявними знаннями; • форма сприйняття матеріалу: абстрактна, така, що спирається на загальні схеми та формули, або конкретна, така, що супроводжується наочними ілюстраціями (або опорою на власний життєвий досвід дитини); • уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань, оцінювати якість своєї роботи; • наявність (або відсутність) схильності до конкретних навчальних предметів; • емоційна насиченість спілкування матері й дитини під час виконання домашніх завдань. Таким чином, конфлікт виникає в тому разі, якщо когнітивні стилі матері й дитини за тими чи іншими параметрами не збігаються. Наприклад, такий конфлікт може мати місце, якщо для дитини характерне узагальнене, глобальне сприйняття проблеми, а для матері — підвищена увага до деталей і частковостей. До аналогічних результатів може призвести прагнення школяра до сприйняття й переробки матеріалу в напрямку від спільного до особистого, тим часом як мати, через свої пізнавальні особливості, вважає за краще пояснювати дитині матеріал, спираючись на конкретні приклади.

До когнітивного конфлікту може призвести переважання  в дитини аналітичного, розсудливого складу розуму, а в мате- рі — підвищеної емоційності, прагнення супроводжувати пояснення конкретними, неістотними деталями. Пізнавальний конфлікт такого роду часто переростає в міжособистісний. Якщо дитина схильна оцінювати виконану нею роботу в цілому, а мати має звичку звертати увагу на окремі, інколи незначні недоліки, то їхня спільна навчальна робота також буде малоефективною. Наслідком когнітивного конфлікту між пізнавальними стратегіями матері й дитини може стати формування негативного ставлення дитини до виконуваної вдома навчальної роботи. Спільне з матір’ю виконання домашніх завдань починає ускладнюватися стійкими конфліктними стосунками між дитиною та дорослим. Щоденна повторюваність таких стосунків може призвести до виникнення в дитини так званого смислового бар’єру, внаслідок чого вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних впливів даного дорослого. Підсумок зборів Таким чином, ми розглянули основні напрямки роботи батьків, які допоможуть дитині добре вчитися й підвищувати  її самооцінку.

Підсумок зборів. Таким чином, ми розглянули основні напрямки роботи батьків, які допоможуть дитині добре вчитися й підвищувати її самооцінку.

Батьківські збори

 «Домашнє завдання, його роль і значення»

Завдання: 1.Показати батькам значення навчальної домашньої роботи учнів.

                  2.Обговорити проблеми підготовки домашнього завдання.

Підготовча робота: анкетування дітей і батьків, підготувати пам'ятки для батьків.

Хід зборів:

         -Сьогодні ми з вами поговоримо про роль домашнього завдання, обговоримо проблеми, пов'язані з його підготовкою.

        -Навчання - провідний вид діяльності наших дітей. Без активного навчання неможливо опанувати інші види діяльності - продуктивну працю, художню творчість, спорт. У 2 класі учні вивчають 11 предметів. Збільшилася навчальне навантаження. З'явилися ОБОВ'ЯЗКОВІ домашні завдання. Вимоги до навичок навчальної праці відображені в програмах. Ось деякі з них.

До кінця 2 класу діти повинні знати і вміти:

Математика:

-вміти читати, записувати і порівнювати числа в межах тисячі.

-знати послідовність чисел від 1 до 1000

- знати таблицю множення однозначних чисел і відповідні випадки ділення (на рівні автоматизованого досвіду).

- вміти правильно виконувати усно чотири арифметичні дії з числами в межах 100 і з багатозначними числами в випадках, приводяться до дій в межах 100.

- вміти застосовувати правила порядку дій у виразах, що містять 3-4 дії (з дужками і без них).

- вміти вирішувати завдання в 2-3 дії (по діях і складанням виразу).

- знати одиниці вимірювання довжини: метр, дециметр, сантиметр, міліметр, кілометр.

- вміти креслити відрізок даної довжини, вимірювати довжину даного відрізка.
- вміти знаходити периметр багатокутника по заданих довжинах його сторін і за допомогою вимірів.

 - вміти будувати квадрат і прямокутник.

 - вміти обчислювати площу прямокутника по заданій довжині його сторін, і навпаки, знаходити одну зі сторін прямокутника за площею і довжиною іншої сторони.

-знати одиниці виміру площі: квадратний сантиметр, квадратний дециметр, квадратний метр.

Природознавство:

Учень навчиться

- пояснювати відмінності твердих, рідких і газоподібних речовин;

- пояснювати вплив тяжіння Землі;

- пов'язувати події на Землі з розташуванням і рухом Сонця і Землі;

 - спостерігати за погодою і описувати її;

- визначати сторони світу по сонцю і за  компасом;

 - користуватися глобусом і картами, знаходити і показувати на них частини світу, материки і океани;

- називати основні природні зони і їх особливості.

- оцінювати правильність поведінки людей в природі;

- шанобливо ставитися до інших народів, що живуть на Землі.

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти успішно навчалися, зростали допитливими, проявляли завзятість в навчанні.

Завдання дорослих - створювати сприятливі умови для розвитку дітей, формувати позитивну мотивацію навчання, не розраховувати тільки на природні задатки, здібності дітей.

-Так що ж таке домашнє завдання і для чого воно потрібне?

Домашнє завдання - складова частина процесу навчання, організовується вчителем з метою закріплення і поглиблення знань, отриманих на уроці, а також для підготовки до активного сприйняття нового матеріалу.

ДЗ сприяють розвитку навичок самостійної роботи, формуванню інтересів, вихованню волі і відповідального ставлення до навчання.

Характерною рисою ДЗ є їх органічний зв'язок з уроком.

ВИДИ ДЗ дуже різноманітні і залежать від навчального предмета, мети уроку, віку учнів:

                                 -повторення правил;

                                 -вивчення напам'ять;

                                 -письмові роботи;

                                 -реферати, доповіді;

                                 -спостереження, досліди.

Батькам слід контролювати регулярність і ретельність виконання ДЗ, створювати сприятливі умови для підготовки. Для цього необхідно обладнати кімнату або куточок, де діти можуть зберігати свої книги, іграшки, грати і займатися.

Діти молодшого шкільного віку повинні мати письмовий стіл з ящиками або полички для зберігання підручників, зошитів, шкільного приладдя.

Будь ласка, перевірте, чи правильно організовано робоче місце дитини. Воно повинно бути достатньо освітлене. Робочий стіл ставиться ближче до вікна, щоб світло падало зліва. У вечірні години включається настільна лампа, яка  знаходиться зліва. Бажано, щоб у неї абажур був зеленого кольору, так як цей колір в найменшій мірі стомлює зір. Під час читання книги корисно помістити на підставку з нахилом 45 градусів. Під час приготування уроків на столі не повинно бути ніяких зайвих предметів.

Все повинно знаходитися на своїх місцях. Це і підручники, і зошити, і ручки і т.інш. Треба також завжди мати під рукою стопку паперу, щоб не було потреби раз у раз виривати сторінки із зошита. Перед очима - календар і розклад уроків.

Не рекомендується користуватися важкими ручками, так як збільшення її ваги підсилює стомлення. Робоче місце учня повинно бути таким, щоб одним своїм виглядом воно налаштовувала дитини на роботу, викликало бажання зайнятися навчальним працею.

Виконання домашніх завдань швидко стомлює, коли працюєш за столом, який не відповідає росту. В  позі «зігнувшись над столом», ми затрудняємо  кровообіг і дихання, що негативно впливає на роботу серця і мозку. При зростанні дитини від 120 до 129 см стіл повинен мати висоту 59 см, при зростанні від 130 до 139 см - 62 см, при зростанні від 140 до 149 см - 68 см. Різниця між висотою столу і стільця - від 21 до 27 см, відстань від очей до поверхні столу - 35 см, між грудьми і столом відстань має дорівнювати ширині долоні. Треба стежити, щоб ноги спиралися всією ступнею на підлогу або підніжку столу. Не рекомендується замінювати стілець табуреткою, так як при сидінні без опори спина швидко стомлюється.

При розумовій роботі кровообіг у мозку прискорюється в 8-9 разів. Відповідно зростає і потреба в насиченні крові киснем. Тому не забудьте за 10 хвилин до початку занять провітрити кімнату.

Приступити до виконання домашнього завдання найкраще через одну годину або півтори години після повернення дитини зі школи, щоб вона встигла відпочити від занять, але ще не втомилась і не перехвилювалась від домашніх розваг та ігор з товаришами. Найкраще починати заняття о 16 годині. Якщо дитина зайнята будь - якими іншими важливими справами, то, звичайно, можна сідати за уроки і пізніше. Але в будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

Тривалість роботи дитини з приготування домашніх завдань  повинна бути наступною:

• до 1,5 годин - в другому класі;

• до 2 годин - в третьому і четвертому класі.

Слід зауважити, що стомлення швидше настає, якщо дитина виконує завдання в шумі. Батькам важливо подбати, щоб ніякий шум не проникав в кімнату, в якій дитина займається.

Дитина повинна сама прибирати на своєму столі і в кімнаті.

ПРИЗНАЧЕННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

1.Виховання волі, відповідальності, самостійності.

2.Оволодіння навичками навчальної праці.

3. Формування вміння здобувати необхідну інформацію з додаткової літератури, словників.

4.Формування дослідницьких умінь (зіставлення, порівняння тощо)

-Що ж діти думають з приводу домашніх завдань? Вони відповіли на запитання анкети.

(Аналіз анкетування дітей.)

Батьки, які практично відразу надають дітям можливість проявляти повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, які надмірно опікують своїх дітей. Одні дорослі заявляють дитині: «Уроки задані тобі, а не мені, ось ти і роби!» Інші ласкаво запитують: «Ну, що нам сьогодні задано?» - розкривають підручники і зошити. У першому випадку виникає образа на байдужість рідних до таких важливих шкільних справ і страждає якість виконаних завдань, по-друге - формується безвідповідальність, впевненість в тому, що все буде зроблено добре і без власних зусиль.

Безумовно, батьки повинні бути зацікавлені в тому, щоб налагодити процес приготування домашніх завдань.

А тепер конкретно розглянемо, що слід і чого не слід робити батькам під час надання допомоги дітям в приготуванні уроків, як привчити дитину до виконання домашніх завдань.

Нерідко батьки задають питання: з якого предмета краще починати приготування уроків? З важкого або легкого? У педагогіці немає однозначної відповіді на це питання. Досвідчені педагоги вважають, що правильно на нього можна відповісти лише в тому випадку, якщо володієш знаннями про індивідуальні особливості дитини, про характерні риси його працездатності.

Для успішного виконання домашніх завдань необхідний чіткий ритм занять. Наприклад, після 25 хвилин занять другокласнику слід зробити перерву на 5 - 10 хвилин, під час якого доцільно виконати кілька фізичних вправ.

Як організувати домашні заняття?

Забезпечити умови роботи: звичне робоче місце, звичний розпорядок дня, звичні місця для необхідного приладдя. В цьому випадку у молодшого школяра швидко виробиться необхідна установка. Коли він сідає за звичний стіл, швидко виникає робочий настрій, бажання приступити до роботи.

Виробіть у школяра звичку ще до початку роботи уточнити всі завдання і приготувати все необхідне.

Поступово він навчиться планувати свої дії і вирішувати, в якому порядку робити уроки. Але спочатку вам доведеться подбати про це. Наприклад, молодші школярі нерідко старанно виконують письмові завдання, а після цього вчать правило, на яке і задано цю вправу.

Щоб підказати, з яких завдань краще починати - легких або важких, треба поспостерігати, як дитина включається в роботу і наскільки швидко втомлюється. Якщо вона починає працювати відразу і без труднощів, але підйом швидко змінюється спадом, порадьте починати з більш важких завдань. Якщо розгойдується повільно, але ефективність роботи поступово наростає, можна почати з більш легких уроків.

   Доросла людина вміє контролювати себе і в процесі роботи, і після закінчення її. У молодшого школяра такого навику, природньо, немає.

Перевіряти себе він буде спочатку з вашою допомогою. Коли дитина може повністю перейти на самоконтроль, залежить від її індивідуальних особливостей. Добре, щоб таке вміння виробилося до моменту переходу в середню школу. Домашні завдання і ... гарний настрій.

У дитини виробиться і потім збережеться позитивне налаштування на підготовку  домашніх завдань, якщо ви:

- з самого початку дасте їй зрозуміти, що уроки настільки ж важливі,

скільки і найсерйозніші справи дорослих;

-ніхто не має права відірвати школяра від його справи;

- в своїй родині будете підтримувати атмосферу поваги до розумової праці;

- повернувшись додому з роботи або, навпаки, зустрічаючи дитину зі школи, не станете починати спілкування з питання про уроки; знайдете іншу форму привітання;

- не будете стояти у дитини "над душею", поки вона не почне робити уроки або в процесі роботи;

- ніколи не станете використовувати виконання домашніх завдань як засіб покарання за проступки;

- постараєтеся не нагадувати дитині про її  численні минулі промахи і невдачі і не налякаєте майбутніми труднощами; сформуєте ставлення до труднощів як до чогось цілком переборного;

- перевіряючи зроблене, не будете зловтішатися з приводу помилок ( "Я так і знав, що ти їх насадив!");

- в разі, якщо помилки дійсно є, все одно знайдете можливість похвалити дитину за витрачені зусилля; відзначите будь-які, навіть незначні успіхи ( "Сьогодні ця буква у тебе виходить краще, ніж учора", "Ти сьогодні так старався!").

Як допомагати і як виховувати самостійність?

Перш за все, визначити своє ставлення до оцінок дитини.

Деякі батьки дуже емоційно сприймають ці оцінки, як ніби отримують їх самі і як ніби позначки говорять про їх батьківську спроможність чи неспроможність.

Все-таки головне для нас - не 10-12 за всяку ціну, а інтерес дитини до пізнання і впевненість її в своїх силах. Тому, якщо вже ви допомагаєте робити уроки, то домагайтеся не того, щоб робота була зроблена без єдиної помарки і помилки, а щоб до дитини прийшло розуміння матеріалу.

Ваша допомога може полягати і в тому, щоб позбавити дитину від довгого сидіння за уроками. Спробуйте взяти частину монотонної роботи на себе і тим самим вивільнити час для активної розумової діяльності.

Наприклад, другокласник пише повільно і з великим напруженням. Пишіть самі чернетку завдання під його диктовку (наприклад, рішення задачі або вправу з російської мови). При цьому не забувайте робити помилки! А дитині залишиться "тільки" перевірити вашу роботу і спокійно, без напруги переписати її. Поступово ведення чернетки ви будете передавати їй. Чи не хоче читати - читайте вголос самі, а дитина буде перевіряти. Але ж для цього йому теж доведеться стежити за текстом!

Відучіть себе від звички негайно виправляти кожну помилку дитини, якщо сидите поруч з ним. Просто попросіть його зупинитися, може бути, він помітить і виправиться сам. У той же час не допускайте, щоб невиправлення накопичувалися. Інакше у вашої  дитини виникне відчуття невпевненості і безпорадності.

Самостійний в навчальній роботі школяр - мрія батьків. Зрозуміло, що навряд чи самостійним стане той, кого постійно контролювали. Але й інша крайність - коли дитині не допомагають навіть у разі ускладнень - результату не дасть.

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але навчити його обходитися без нашої допомоги?

Комусь із дітей буде потрібно всього тиждень-інша, комусь - кілька місяців або ще більше. Але в будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап - ви якомога більше завдань виконуєте разом з дитиною. Чи намагаєтеся зрозуміти, яких знань, навичок йому не вистачає. Чи немає у нього неправильних способів, звичок у роботі. Чи допомагаєте заповнити прогалини і позбутися від неправильних способів дії.

Другий етап. Частину  роботи дитина виконує сам. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона  впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно і успішно виконаної частини ставте яку-небудь позначку, наприклад, знак оклику або смайлик. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтесь, що правильно зроблена частина збільшується з кожним днем. У разі невдачі спокійно розберіться, що завадило. Навчіть дитину звертатися за допомогою.

Головне на цьому етапі - дитина зрозуміє, що вона може працювати самостійно і справлятися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтеся своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу - дитина переконується, що вона  вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

  Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона уже знає, скільки часу піде на те чи інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні або перебувати в іншій кімнаті. Сенс цього етапу - дитина намагається подолати всі виниклі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу ( "щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався ...")? На надолуження упущеного ночами перед контрольною? Якщо домашні завдання - тяжка повинність.

Ніхто з нас не застрахований від такої ситуації з власною дитиною. Здається, вже ніякого особистого життя немає у мами чи тата. Ідеш з роботи додому і з тугою думаєш, скільки доведеться сьогодні просидіти з дитиною за уроками. Приблизно такий же настрій і у дитини. А якщо ще процес супроводжується криком, сльозами, навіть стусанами - недалеко і до нервового зриву з того чи іншого боку.

Саме час зупинитися і спробувати змінити звичний порядок речей.

Зробіть це доступними засобами. В умовах нашої школи можна віддати дитину в групу продовженого дня. Скільки триватимуть ці заняття? Поки не відновите своє психічне здоров'я і не відчуєте прилив сил. Тоді візьметеся за вироблення у дитини самостійності.

Чи не хочете віддавати в ГПД. Просіть займатися з дитиною родичів, близьких людей. Але розірвати порочне коло вашого з дитиною взаємного невдоволення необхідно.

Зрештою, якщо ці варіанти не для вас, просто зупиніться. Дайте перепочинок собі і дитині. Нічого смертельного за кілька днів не відбудеться. Попередьте класного керівника, що хочете провести експеримент. Віддихавшись, спокійно беріться за справу. Уже без криків, потиличників і валідолу.

Рішення батьківських зборів:

• Батькам спільно зі своїми дітьми виробити найбільш раціональний режим дня і сприяти його виконанню.

• Організувати в сім'ї робоче місце школяра.

• Підтримувати у дітей інтерес до навчальної праці.

• Вчити дітей виконувати домашнє завдання самостійно.

• Щоденний контроль за навчальною діяльністю дитини.